Я не повірив заяві президента, я відчував, що мій син живий: родина полоненого захисника Зміїного з Кілії восьмий місяць чекає його повернення з полону

Сьогодні полоненому захиснику Зміїного Микиті Жур'яну виповнюється 21 рік, але свій день народження він зустрічає в країні ворога. Восьмий місяць Микита знаходиться в полоні, а рідні весь цей час шукають шляхи повернути сина додому. Докладніше про боротьбу родини за повернення Микити читайте у інтерв’ю «Кут Огляду» з батьком захисника Русланом Жур'яном.

 В перший день повномасштабного вторгнення росії в Україну, окупантам вдалося захопити острів Зміїний та всіх, хто був в той день на ньому: 28 прикордонників застави, 50 морських піхотинців і двох цивільних. Усього 80 людей. В той же вечір Президент України заявив, що всі захисники острова Зміїний загинули і всі вони Герої, але, як стало відомо пізніше, всіх захисників острова було взято в полон. Вже більше 7-ми місяців пройшло, ЗСУ вдалося повернути під свій контроль скелю у Чорному морі, вдалося потопити крейсер «москва», напрямок якому вказав один із захисників Зміїного, вдалося повернути додому частину полонених захисників з острова, проте, щонайменше 48 прикордонників і морських піхотинців і досі залишаються у полоні на ворожій території. А тут, в рідній країні їх чекають люблячі родини, чекають батьки, дружини, діти. Їх чекають рідні міста і вся Україна.

Одним з полонених захисників-прикордонників, який до останнього виконував присягу і бойовий наказ обороняти острів - 21-річний житель міста Кілія Одеської області, хлопець, який мріяв про море – Микита Жур'ян.

«Кут Огляду» поспілкувався з батьком полоненого Русланом, який разом із дружиною і двома синами вже восьмий місяць не знають, де перебуває їх кровинка, проте, впевнено вірять, що Микита неодмінно повернеться додому.

«Микита навчався в нашому транспортному коледжі на судноводія. Закінчив коледж з червоним дипломом, поступив далі на заочне навчання до інституту в Ізмаїлі. Оскільки йому на той момент вже виповнилось 19 років постав вибір і про службу в армії. Для того, щоб одночасно завершити навчання і виконати свій громадянський обов’язок, Микита вибрав службу за контрактом в прикордонному загоні. Заключив контракт у січні 2021 року. На острів Зміїний Микита був відкомандирований з іншими прикордонниками на початку лютого 2022 року.

24 лютого

Вранці того дня мій син написав мені, що біля острова два ворожих кораблі, він не писав, що їх бомблять, про це я дізнався вже згодом. Близько 16-ї години він написав, що телефон сідає і зв'язок пропав. Увечері Президент України Володимир Зеленський заявив, що всі вони загинули. Але він заявив про загибель 13-ти захисників Зміїного, але ж їх там було набагато більше. Там не лише прикордонники були, а й морські піхотинці та цивільні, які працювали на острові. І лише через деякий час я зв’язався з прикордонниками, які заявили що точної інформації немає, після втрати зв’язку на острові залишались живі,  але хтось міг і загинути. Хто саме, вони не знали. Лише  завдяки цим даним в мене залишалась надія, що він живий.

Як і коли Ви дізнались, що всі, хто був на Зміїному потрапили в полон?

 26 лютого мені скинули відео з російських каналів, де ми побачили своїх рідних, і я побачив свого сина. Вже після цього з нами активно почала співпрацювати частина, в якій служили наші рідні. По відео ми розпізнали наших рідних, створили спільний чат, написали заяву на ім’я частини, де служили наші військові, заяви в СБУ, Мінінтеграції, поліцію, яка відкрила карну справу. Як юрист, я зробив все можливе, щоб пришвидшити процес повернення мого сина. Вже пізніше дізнався, що за Женевською конвенцією всіх полонених Росія визнала, підтвердив полон і Червоний Хрест, проте без спілкування з ними, адже до наших рідних офіційні організації не допускають.

Чи маєте Ви якісь дані, де саме перебувають захисники острова і Ваш син?

Вже після того, як деяких прикордонників і морських піхотинців звільнили з полону, вони розповідали, що відбувалось на острові в той день 24 лютого.

Зранку росіяни почали бомбити острів, командування заявило, що їх будуть намагатися евакуювати. Так і було, їх двічі намагались евакуювати, але росіяни спочатку давали добро, а потім їх кораблі не підпускали підійти близько. В цей час ворог заявляв про необхідність скласти зброю, на що наші не погодились і відправили корабель за всім відомим напрямком. Коли вистроїлись для отримання подальших команд, пролетів перший літак, вони почали розбігатися по бункерах, потім другий літак вже почав бомбити, далі з кораблів бомбили і відбулась висадка десанту. Зі слів звільнених очевидців, всі хлопці здалися в полон лише після того, як ворог погрожував життю вже захоплених військових.

Після того, як їх взяли в полон, привезли в Севастополь, нам тоді ще розповідали російські ЗМІ по телевізору, що їх автобусом відправляють в Одесу. В Севастополі вони пробули  1-2 дні, потім дві доби на літаку вони збирали інших полонених. Доводилось в мороз ночувати в палатному містечку, розповідали, як травили на них собак, як ображали.

Зараз вже ніхто не знає де вони, ні ми, ні офіційні організації. Останній, кого обміняли зі Зміїного, повернувся додому у квітні.

Нещодавно, рідні полонених отримали листи, чи отримали Ви лист від сина?

Рідні отримали 4-5 листів, і отримали вони їх на початку вересня. Листи датовані 2 червня, а в них лише загальні фрази. Але є деякі листи, які насторожують своїм змістом, проте, ми ж розуміємо, що в полоні ніхто не дасть написати хоча б якусь правду. Я від сина листа не отримав, думаю, він просто не хотів його писати, характер у нього такий.

Чи повідомляють вам, коли ваші рідних зможуть обміняти і повернуть додому?

Спочатку, коли відбувались перші обміни, в кожному з них були захисники зі Зміїного, проте, після квітня, обміни хоч і відбувались, наших рідних в цих обмінах не було. Скажу більше, мій син був у списках на обмін, який проводили в квітні, проте, за невідомих мені причин, його так і не обміняли.

В координаційному центрі з питань полонених нам розповідають, що вони не можуть вказувати у списках полонених, які надають для обміну, прізвища людей, яких саме хочуть обміняти, проте, як бачимо, останній обмін показує, що це не так.

Чи звертались ви за допомогою до чиновників, депутатів?

Ми писали десятки звернень – і колективні, і особисті. На деякі звернення ми отримували розлогі відповіді, а на деякі нам відповідали якимись загальними фразами. Деякі відповіді взагалі ми отримували із згадуванням полонених Азовсталі. Тобто ми питаємо про полонених зі Зміїного, отримаєм відповідь про полонених Азовсталі. Після цього в нас почали з’являтись сумніви, а чи займаються питанням звільнення і обміну наших хлопців, чи питання обміну захисників Азовсталі постало на перше місце. Але ж наші рідні, перші полонені у цій війні і лише частина з них звільнені.

Більше того, на зустрічі в інформаційному центрі з питань військовополонених, на яку рідні захисників Зміїного змогли поїхати за ініціативи екс-мера Кілії Павла Бойченко і при активній фінансовій підтримці Олександра Дубового, яка пройшла на початку вересня, нас просили не піднімати медійний шум щодо наших рідних, оскільки це може завадити їхньому обміну, і з однієї сторони, так і є. Проте, ми бачимо, що в той же час медійний шум про полонених захисників Азовсталі дав свої результати – відбувся великий обмін і деякі з них вже повернулися додому. І ми щиро радіємо цьому, але в той же час, бачимо в якому стані вони повернулися з полону. А тепер, якщо просто подумати, вони були в полоні значно менше, ніж наші рідні. Чи можна уявити, що відбувається там з нашими рідними, в якому стані вони повернуться додому?

Крім цього, мене, як батька, хвилюють офіційні заяви президента: 24 лютого він заявив, що захисники Зміїного загинули, потім ще на двох прес-конференціях, що всі вони вже вдома. Я розумію, що президент не може все знати, але уявіть, що нашим рідним там у полоні ці заяви показують, що вони в цей момент відчувають. Як на них давлять морально, їх намагаються вербувати. Їм кажуть - президент вас похоронив, вас списали.

Також, після таких заяв багато українців думає, що всі захисники зі Зміїного вже вдома, але це ж не так....

Чи отримують якусь допомогу від держави зараз сім’ї захисників Зміїного?

У березні мені зателефонувала дружина одного з полонених прикордонників, яка залишилася одна із двома дітьми, мама інвалід. Він був годувальником родини. Зателефонували керівництву нашого прикордонного загону. Відразу зайнялися цією проблемою. На протязі місяця, це передбачено законодавством, родичі подали всі необхідні документі і почали отримувати зарплатню своїх рідних.  У нашій родині це питання не стояло гостро, тому що син був сам по собі, не обзавівся ще своєю родиною. Лише десь на п’ятому місяці і ми передали всі документи, кошти ідуть синові на депозит, як повернеться, сам вирішить що з ними робити.

В той же час незрозуміла і складна ситуація була у морських піхотинців. Там рідні 5 місяців чекали якихось виплат. А все через те, що керівництво не знало, як проводити виплати, оскільки не має результатів розслідування, точно не знає, чи здались вони в полон, чи їх захопили. Але в той же час, ніхто і не пояснював, як мала жити родина з маленькими дітьми, батько яких захищав країну і потрапив в полон. Зараз, наскільки мені відомо, зарплатню захисників рідні отримують.

Як переживає Ваша родина полон Микити?

Важко переживаємо. Зрозумійте, більше семи місяців ми нічого про нього не знаємо, тільки слова звільнених, тільки відео російських ЗМІ, на яких Микита тримається мужньо. Він у нас упертий. Але, якщо спочатку ми рахували дні і місяці, то тепер час іде до року, це дуже важко. Вдячний дружині, вона мужньо тримається і не панікує, а це дуже важливо. Бабуся, там ситуація складніше, вона в нас дуже емоційна і іноді не стримується. Два молодших брата Микити  теж дуже чекають його додому: він їх няньчив, дуже справедливий він у нас, ніколи не дозволяв собі їх образити і завжди про них дбав. 24 лютого у середнього сина був день народження, Микита напередодні дзвонив, казав що отримав зарплатню, перекине кошти йому на подарунок, а через місяць повернеться і привітає сам. Восьмий місяць всі його чекаємо, але батьківське серце відчуває, що він обов’язково  повернеться додому.

Що плануєте робити далі?

Питання обміну і повернення наших рідних у нас на першому плані. Зараз стоїть питання через соцмережі пояснити людям, що, незважаючи на заяви офіційних джерел держави, наші рідні ще досі у полоні, будемо через соцмережі нагадувати нашій владі про наших рідних. Президента дивляться всі, а брифінги, де кажуть, що захисники Зміїного ще досі в полоні, лише деякі люди. Будемо намагатися виходити на деяких народних депутатів і просити допомогти інформаційно.

Зараз обіцяє інформаційну допомогу Олександр Урбанський. Хочу зазначити, що, нажаль, немає підтримки народного депутата від нашого 141 округу.

Наші полонені – перші полонені у цій війні, частина звільнені, але Конвенцією чітко зазначається, що якщо є порушення прав військовополонених, держава має звернутися до Женеви і ініціювати проведення розслідування. За добу Женева створює слідчий орган і проводить розслідування. Після всіх звернень ми розуміємо, що держава подає заяви в Женеву лише про полонених Азовсталі, а не про всіх полонених. Ми, як родичі, самостійно не можемо звернутись в Женеву, право має лише держава. І тут замкнене коло. А ми просто хочемо повернути своїх рідних додому.

"Кут Огляду" вітає нашого Героя, нашого Захисника Зміїного  з Днем Народження і бажаємо скорішого повернення додому, туди, де люблять і чекають.

Юлія Єрська

✅  Стань частиною спільноти « Кут Огляду» в facebook та запроси друзів!

«Кут Огляду» ближче до читача!

Все новини Бесарабії та України тут і зараз:

✅  Коротко і по суті. Підпишіться на наш Telegram-канал

✅ Підтримай нас в Instagram