Дослідження намогильних хрестів Буджаку: результати поїздки Ігоря Сапожнікова

Дослідження намогильних хрестів Буджаку: результати поїздки Ігоря Сапожнікова

24 квітня 2025 року група, очолювана Ольгою Глечик, вирушила до Буджаку з дослідницькою метою — вивчити історичні намогильні пам'ятки регіону. В експедиції взяв участь доктор історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту археології НАН України Ігор Сапожніков. Їхня поїздка охопила кілька населених пунктів — Глибоке, Білолісся, Татарбунари, Сарата. Як зазначив сам Сапожніков, під час подорожі вони досліджували не лише історію кладовищ, а й знайомилися з культурною спадщиною, що залишилася в цих місцях. Одним з важливих аспектів вивчення стало дослідження кладовища у Глибокому, яке останнім часом викликає багато суперечок в Інтернеті.

Попри активні обговорення в мережі, пов'язані з станом кладовища, Ігор Сапожніков запевнив, що ситуація на самому кладовищі не настільки критична. За його словами, територія кладовища у Глибокому є прибраною, без зруйнованих хрестів, які могли б падати в лиман. Хоча берегова лінія, яка раніше була укріплена, і справді поступово сповзає, проблема не настільки глобальна, як її описують.

Особливу увагу науковець звернув на типи намогильних хрестів, які збереглися на кладовищі у Глибокому. Він підкреслив, що тут майже відсутні хрести козацької традиції. Єдиним збереженим хрестом, що датований 1879 роком, є пам'ятка Домініки Варбан. Ще один хрест, виготовлений у 1855 році, зараз відсутній. Зате на кладовищі можна знайти близько двохсот хрестів буджацького типу, які належать місцевому молдавському населенню і датуються 1880-1910 роками. Ці хрести мають цікаві елементи декору, характерні для молдавської традиції того часу.

Особливим випадком є хрест, на якому пізніше був вирізблений напис "1704", що також належить до буджацького періоду.

Ігор Сапожніков також зазначив, що, хоча в 1810-1850-х роках у Глибокому існувала болгарська колонія під назвою Ескіполос, жодної пам'ятки з болгарськими написами на кладовищі не виявлено. Проте були зафіксовані румунські написи, що свідчить про активність румунських спільнот на цих землях. Крім того, історичні джерела вказують на те, що в 1770-х роках тут існував ногайський аул Біюк-Аза, що додає ще один цікавий штрих до історії цієї місцевості.

Ігор Сапожніков зробив висновок, що кладовище у Глибокому не є козацьким, хоча це не зменшує його історичної цінності. На відміну від Білолісся (Ак-Мангіт), де досі проживають нащадки українських козаків і збереглися типові лапчаті хрести, у Глибокому домінують молдавські пам'ятки. Це не означає, що кладовище не потребує охорони — навпаки, воно є частиною культурної спадщини регіону, яку слід зберігати для наступних поколінь.

 

 

Слідуйте за нами:         

✅ у facebook (та запроси друзів!)

✅ у нашому Telegram-каналі

✅  в Instagram