"Не можу мовчати!": ПОЛІТИЧНА КОРУПЦІЯ В ТАТАРБУНАРАХ

"Не можу мовчати!": ПОЛІТИЧНА КОРУПЦІЯ В ТАТАРБУНАРАХ

Автор - Юрій Георгійович Комерзан

Про конфлікт, що виник в результаті політичної корупції у Татарбунарській міській раді, мають знати всі жителі міста Татарбунари (Одеська область)!

Ось вже два сесійних засідання Татарбунарської міської ради доводиться спостерігати за перебігом конфлікту між двома претендентами на одну земельну ділянку, яка знаходиться близько до центру Татарбунар на вулиці Василя Тура по трасі Одеса-Рені, на повороті до так званих «капустяних городів».

Що ж стало причиною конфлікту? Чому мер і депутати безнадійно розводять руками і не можуть справедливо вирішити спірне земельне питання? Чому дозволи на виготовлення документації на земельну ділянку отримав я, а виготовлений мною кадастровий номер на цю ділянку використовує зовсім інша людина?

Спробуємо розібратися.

1 серпня минулого року я звернувся до міського голови Татарбунарської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і подальшого обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1000 га. І вже 4 жовтня 2019 року Татарбунарська міська рада на тридцять восьмій сесії VII скликання прийняла рішення № 925- VII  «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в м. Татарбунари за клопотанням Комерзана Юрія Георгійовича». По суті мого клопотання Татарбунарська міська рада вирішила надати мені дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,1000 га, за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, м. Татарбунари, вул. Василя Тура, з присвоєнням адреси.

Цим рішенням мене зобов'язали надати розроблений у відповідності до містобудівної документації проект землеустрою на затвердження сесії міської ради. Виконком міської ради повинен був надати завірену копію цього рішення до відділу Держгеокадастру у Татарбунарському районі Одеської області. Як повідомлялося далі, «контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію з питання регулювання земельних відносин, адміністративно-територіального устрою та охорони навколишнього середовища».

Згодом, після винесення рішення я звернувся до підприємця Олександра Григоровича Полякова та між нами 7 листопада 2019 року було укладено договір на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва. Я заплатив чималі кошти, і Олександр Поляков виготовив всі документи, необхідні для проекту та сам проект землеустрою для його подальшого затвердження Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області. 

Після затвердження проектної документації Головним управлінням держгеокадастру в Одеській області земельна ділянка була виділена в натурі, присвоєний кадастровий номер та здійснена реєстрація у встановленому законом порядку.

Після підготовки проектної документації та її узгодження Головним  управлінням держгеокадастру в Одеській області, після усунення всіх недоліків, як цього вимагала Татарбунарська міська рада та виконавчий комітет, я звернувся 4 травня поточного року з клопотанням затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) та передати мені безоплатно у власність земельну ділянку загальною площею 0,532 га, за адресою: вул. Василя Тура, м. Татарбунари, Одеської області.

24 червня 2020 року я отримав лист від Татарбунарської міської ради за підписом міського голови, згідно якого випливало наступне: «… Ваше клопотання було розглянуто на  пленарному засіданні 44 сесії 7 скликання  Татарбунарської міської ради від 19.06.2020 року і було поставлено на голосування, але під час голосування не набрало достатню кількість голосів для прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою та передачі Вам у приватну власність вищезазначеної земельної ділянки». 

Таким чином, Татарбунарська міська рада замість того, щоби винести єдине вірне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) та передати мені ту ділянку безоплатно у власність, надіслала простий лист за підписом міського голови, котре фактично невмотивовано відмовляє у задоволенні мого клопотання.

Разом з цим, мені стало відомо що на цьому ж таки пленарному засіданні 44 сесії 7 скликання  Татарбунарської міської ради від 19.06.2020 року було винесено рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0532 га, за адресою м. Татарбунари, вул. Василя Тура,  в м. Татарбунари за клопотанням громадянки Кічук Марини Іванівни, тобто на ту саму земельну ділянку!

Варто зазначити, що ще рік тому, коли я подавав клопотання, ми разом з начальником відділу земельних відносин Ігорем Володимировичем Катановим сиділи поряд, він запевняв мене, що та ділянка вільна. Ми разом дивилися публічну кадастрову карту, де була біла пляма на тій ділянці, на яку я претендую. Моє питання розглядалося на чотирьох сесіях міської ради, двічі депутати схвалювали моє бажання навести лад на цій занедбаній території. Аж раптом виявилося, що на прилеглій до цієї території ділянці є господарі, і вони теж претендують на цю саму землю. І ось на останній 45 сесії 7 скликання, яка відбулася 21 серпня цього року, депутати винесли рішення на користь Марини Кічук. На ту ділянку, до речі, була подана заява і від Гладаренка Миколи Миколайовича, але її чомусь на сесії навіть не розглядали, мотивуючи тим, що заява була подана несвоєчасно.

Згодом стало відомо, що М.І. Кічук разом зі своїм чоловіком домовилися з міським головою Андрієм Глущенком та начальником відділу земельних відносин Ігорем Катановим щодо передачі Марині Іванівні Кічук земельної ділянки, на яку значно раніше я подавав клопотання і виготовив документацію. Взамін чоловік Марини Іванівни, Борис Кічук ніби-то пообіцяв міському голові А.П. Глущенку проводити за нього агітацію на посаду голови Татарбунарської ОТГ серед населення Дмитрівки на місцевих виборах.

 Депутатам Татарбунарської міської ради було запропоновано «правильно» проголосувати, а працівники міської ради отримали неофіційний наказ від міського голови щодо безоплатної передачі  у будь-який спосіб (законний/незаконний) вищевказаної земельної ділянки громадянці М.І. Кічук у найкоротші строки.

В результаті злочинних дій вищевказаних осіб в обхід вимог законодавства допускаються порушення вимог щодо проектних документів громадянки М.І. Кічук, порушуються допустимі строки, встановлені законодавством та порушуються мої Конституційні права на отримання земельної ділянки.

Вважаю, що в діях посадових осіб, а саме міського голови Андрія Петровича Глущенка та  начальника відділу земельних відносин Ігора Володимировича Катанова вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 Кримінального Кодексу України, тобто зловживання владою або службовим становищем, умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. У зв’язку з цими обставинами я змушений був подати заяву про кримінальний злочин у Національне антикорупційне бюро  України (НАБУ).

Готовий пакет документів на земельну ділянку, на які я витратив так багато часу і коштів, було знехтувано органами місцевої влади. Зате дуже швидко було надано дозвіл Марині Кічук! Варто зазначити, що будівля та присадибна ділянка, яку отримала в спадщину від своїх батьків моя опонентка, знаходяться поряд з ділянкою, яку я розраховую отримати від міської ради.

Ця справа зараз знаходиться у суді, і попередня ухвала, якою «козиряла» Марина Іванівна на останній сесії, була проміжною. Однак мої аргументи щодо захисту своїх прав були проігноровані. Міський голова та депутати не хотіли вислухати мій виступ на пленарному засіданні, тому я змушений звертатися до засобів масової інформації.

Правовий нігілізм серед місцевого населення і серед наших депутатів породжують масу подібних конфліктів. Хтось мовчить, або платить хабарі. Хтось наполегливий – виборює у судах своє право на гідність. Хтось вважає за необхідне «пресанути, зачмурити» свого опонента. Політична корупція процвітає не лише у великих містах, вона пустила глибокі корені й у Татарбунарах.

Але я все одно вірю, що справедливість переможе, винні будуть покарані.


*Редакція "Кут Огляду" не є участником конфлікту.  Ця стаття є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції  може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. 


"Угол обзора" ближе к читателю!

Все новости Бессарабии и Украины здесь и сейчас:

✅ Стань частью нашего сообщества в facebook и пригласи друзей!

✅ Кратко и по сути. Подписывайтесь на наш Telegram-канал

✅ Поддержи нас в Instagram