Уроки арцизької політики: ефективність управління вимірюється не прізвищами, а взаємодією

Побачила допис Сергія Колосова, відео з вул. Свободи, ділянка якої вже місяць, якраз у пік руху вантажівок, ремонтується.  Жителі інших вулиць пишуть в коментарях, що ще більше задихаються від інтенсивного руху вантажівок. Взагалі, останнім часом у коментарях в соцмережах та під час розмов на вулицях усе частіше чути обурення містян через тривалі ремонти.

На цьому тлі активізувалися прихильники минулого. Коли люди бачать розриту місяць поспіль вулицю Свободи чи затягнуті ремонти, у них вмикаються чисті емоції. А емоціями легко маніпулювати, зводячи все до банального «раніше було краще».

Але ефективність влади залежить не від прізвища «вождя», а від балансу сил, контролю, фінансових умов та зовнішніх факторів.

Давайте приберемо емоцію та розберемося, чому колись місцева система працювала інакше, чому не існує «ідеальних громад» і чому теперішній «тихий одобрямс» на сесіях шкодить усім нам.

Порівнювати роботу місцевої влади колись і тепер -  це як порівнювати бюджет безтурботного холостяка і бюджет багатодітної родини в кризу.

У минулі роки місто жило в період фінансової децентралізації. Грошей у бюджеті було стільки, що влада не встигала освоїти десятки мільйонів гривень. І це в мирний час, без воєнного стану! До того ж тодішня мерія відповідала виключно за місто, а не за величезну громаду з купою сіл та розгалуженою інфраструктурою (школи, садочки, медицина), яку доводиться утримувати та балансувати зараз.

Додайте сюди нинішню реальність: дефіцит робочих рук через мобілізацію, розірвані логістичні ланцюжки та жорсткі обмеження держави на те, які саме роботи можна фінансувати з бюджету в першу чергу. Тож порівнювати темпи «тоді й зараз» суто через симпатію до керівника недоречно.

Секрет «див» минулого - це міцна опозиція, а не «добрий цар». Об'єкти в місті колись завершувалися не тому, що перша особа мала суперсилу чи робила все самотужки. Секрет полягав у балансі влади.

Депутати минулого скликання були різних поглядів. Сесії проходили зі скандалами, суперечками та взаємними звинуваченнями, які мешканці звикли називати «цирком». Але саме в цих суперечках народжувався контроль, а люди бачили, як «щось в місті робиться».

Депутати вивчали кожен проєкт під мікроскопом, сварилися за кожну цифру ,і виконавча влада працювала. Робота кипіла, бо за кожною витраченою гривнею пильнували десятки пар очей. Була міцна опозиція, були гроші й був результат.

Що ми бачимо на засіданнях сьогодні? Лояльність та одностайність. Плани, витрати та стратегії розвитку часто формуються без реальної участі депутатського корпусу.

Коли з місцевої політики зникає здоровий конфлікт, дискусія та прискіпливий контроль, система розслабляється. Якщо депутати не ставлять жорстких запитань керівництву, то ці запитання починають ставити розгнівані люди в соцмережах

Місцева влада ніколи не належить і не повинна належати одній людині, чи то колишньому очільнику, чи то теперішньому. Це завжди колективна відповідальність. Громаді потрібні не кумири минулого чи виправдання для теперішніх, а результат.