«Оголені поети»: на кордоні з довоєнним життям

Коли час зупинився на одному місці та ми знову і знову переживаємо одні й ті самі події раз за разом. Коли один день перекреслює всі наші плани на майбутнє. Коли обставини перестають залежати від нас. Як вийти із такої петлі та перестати кричати в небуття? Саме така тема хвилює «Оголених поетів», які в арт просторі «Тонкі матерії» 23 липня о 18:00 ділилися своєю поезією та піснями, пов’язаними з війною.

Чому ж саме оголені поети?

Даня, один з організаторів та поетів цього вечора, розповідає: «Взагалі це Денис придумав таку назву. Тому що ми щирі, ми показуємо своє нутро, ми відкриті, коли більшість навколо лицемірні».

Денис: «Ще це була алюзія на Берроуза «Оголений сніданок», щоб кожен бачив, що в кого є: нього це ложка, а в нас кінчик пера».

Люди поступово заповнювали залу, в якій стояв солодкий та свіжий запах ароматичних паличок. По стінах розвішані картини, а сам інтер’єр так і полонив своєю чарівною, загадковою та антикварною атмосферою. Чекаючи на початок виступу, глядачі не одразу зрозуміли, що відбувається. Коридор заполонився відлунням чітких голосів з різних кімнат, які змішувалися в безмежний хаос. В очах усієї аудиторії вбачалося нерозуміння. В першій кімнаті Денис Дмітрієв безжалісно рвав сторінки книги та кидав їх на підлогу, у другій Даня Серпокрилець грав сам з собою у шахи, в третій (прям на кухні!) Саша Ковальова грала на гітарі, в четвертій Михайло Громовий безперервно ходив по кімнаті з книжкою в руках, а в п’ятій Катерина Харченко черкала пером на пергаменті рядки. Що ж об’єднувало їх всіх? Вони раз у раз повторювали один і той самий свій вірш, де емоція війни найяскравіше висловлювалася в їхній поезії.

Пізніше Денис Дмітрієв розповість нам про те, як з’явилася ідея такого дійства: «Ми прийшли у локацію і в нас запитали «Що ми можемо зробити?». За хвилин 5 ми дали ідею – «Що таке війна?». Всіх нас не полишив лютий в головах, і ми вирішили зробити так, що кожен залишається по кімнатах та вагається, що час не йде, що все зациклилось і йде на повторі, як день бабака». Це був такий перформанс, що став ніби алюзією на те, що від початку війни час перестав існувати, усі живуть лише тим днем 24 лютого, думки про війну не покидають нас ні на добу.

В багатьох «оголених поетів» перші вірші про війну російською, тому що питання мови ще так гостро не стояло і ніхто не розумів, що зараз відбувається, але виразити свої емоції на аркуші хотілося.

Вірші летіли один за одним, занурюючи все більше і більше глядачів у ту жахливу атмосферу сьогодення, з якої так складно вийти навіть емоційно. Всі разом торкалися кордону між двома життями: довоєнним і воєнним. «Потяг… Раніше ми ним подорожували, а зараз ми ним евакуюємось в напрямку заходу і сходу півдня. І ця пісня це такий доторк до минулого життя, і ми сподіваємося, що вже дуже скоро це стане нашим теперішнім життям, знову», - зауважує Саша перед виконанням своєї пісні про потяг «Одеса – Київ».

Оплески раз за разом лунали гучніше. У глядачів затамовувалося дихання та можна було побачити особливий блиск в очах кожного.

Діана Чернявська, яка мала змогу потрапити на це шоу, поділилася враженнями:

«Літературний вечір переповнив мене позитивними емоціями та натхненням. Мені дуже сподобались кожен вірш, кожна пісня. А який перформанс виконали літератори на початку! Вечір залишив в мене в голові тільки найпозитивніші спогади».

 Болгова Дар'я

✅ Стань частиною спільноти «Кут огляду» в facebook та запроси друзів!

 «Кут огляду» ближче до читача!

✅ Коротко і по суті. Підпишись на наш Telegram-канал

✅ Підтримай нас в  Instagram