Самогубство чи вбивство? Рецензія на фільм «Білявка»

28 вересня 2022 року Netflix презентував фільм-психологічну драму «Білявка» про відому акторку Мерилін Монро. Режисерувати його взявся Ендрю Домінік, а головну роль отримала Ана де Армас. Це псевдобіографічний фільм, в основу якого покладено роман письменниці Джойс Керол Оутс, де увесь сюжет – це журналістське розслідування стосовно смерті зірки.

Основний контекст створення картини

Ендрю Домінік – режисер та сценарист байопіку «Білявка». Широко відомий він став після того, як у 2012 році його картина "Пограбування казино" була номінована на премію Каннського кінофестивалю. Його фільми «Чоппер», «Вбивство Джессі Джеймса Боягузом Робертом Фордом», «Вбити їх м'яко», «Погляд зсередини» здобули популярність на світовій арені. За останній, до речі, Домінік був номінований на премію Австралійського інституту кіно. До чого тут це? А те, що всі його фільми – це кримінальні драми, тож як йому вдалося впоратися з психологічним псевдобіографічним кіно? На сайті новинок кінематографу Rotten Tomatoes йому дають невтішну оцінку – усього 48%. 

Ана де Армас – кіноакторка та модель. Відома через ролі у фільмах «Той, що біжить по лезу 2049», «007: Не час помирати», «Ножі наголо». За останній, до речі, у 2020 році номінувалася на золотий глобус за «найкращу жіночу роль в комедії або мюзиклі». Відрізнити Ану в фільмі «Білявка» від Мерилін Монро дуже складно: її грим та акторська гра досить переконлива. На жаль, тільки це і вдалося добре реалізувати у фільмі. Також у головних ролях:  Едрієн Броуді, Боббі Каннавале, Ксав'єр Семюель та Джуліанна Ніколсон.

Щодо музики у фільмі – то Нік Кейв і Воррен Елліс попрацювали над цим. Саундтрек байопіку «Білявка» - саме їх робота. Про це стало відомо з інтерв’ю видання The Guardian.

Акторська гра та режисерські рішення

Хочете побачити неймовірну, зворушливу, професійну акторську гру? Тоді фільм «Білявка» не для вас, адже він псевдодокументального характеру і ґрунтується на розповідях людей, які особисто були знайомі із зіркою Голлівуду Мерилін Монро. Цікаве рішення зі сторони режисера у тому, що усі розповіді від знайомих відбуваються в форматі телефонних розмов, за допомогою тих самих старих домашніх телефонів. Разом з журналістом ми досліджуємо усі аспекти життя зірки і намагаємо зрозуміти її зсередини, прослідкувати причини та наслідки її дій. Як акторка розкривається лише Ана де Армас, а хаотична нарізка реальних кадрів та знятих для фільму ускладнює сприйняття між вигадкою і фактом. 

Структура фільму

Структура фільму відповідає діям журналіста в пошуках інформації. В якийсь момент все заходить в глухий кут і проблему висвітлення починають розкривати заново. Для сюжета це непоганий хід, оскільки глядачам дають зрозуміти, що копати треба значно глибше, бо на поверхні відповіді не знайти. І головна проблема фільму «Самогубство чи вбивство?» до останнього тримає в напрузі, бо плітки щодо цього не вщухають і через половину століття після смерті акторки.

Атмосфера

Твір уособлює собою такий маленький зірковий непростий шлях Мерилін Монро. Через опис політичної ситуації сильніше заглиблюєшся у ті часи: новий президент США, холодна війна, постійна загроза ядерного удару, панівні режими світу. Також важливим є образи друзів, знайомих головної героїні. Все це сильно сприяє розкриттю Мерилін як особистості, точніше того літературного образу як персонажа фільму. Слід зазначити, що панорами США, зокрема й Голлівуду, радують око своїми живописними видами протягом усього перегляду.

Плюси і мінуси фільму

Плюси:

• Передача атмосфери Голлівуду середини ХХ століття.
• Нестандартний спосіб подачі. 
• Показ того, що історія забагато глибше, ніж може здаватися на перший погляд.
• Неймовірний саундтрек та музика у фільмі.

Мінуси:

• Романтизація психічних розладів.
• Недостатня реалізація гри акторів.
• Можлива заплутаність глядачів у достовірності фактів у фільмі, бо подається він як документальний.

Загальні враження

Якщо дивитися цей фільм, не мавши поняття про те, як його знімали і що брали за основу, то складається враження, що це дійсно документальний фільм на основі журналістського розслідування, хоча насправді це не так. Здавалась би, величезна робота нівелюється недостатньою достовірністю і може навпаки викликати у аудиторії нерозуміння або навіть заплутаність. Наскільки ж ця картина важлива на сьогодні і як вона вплине на кіноіндустрію загалом, казати поки важко. Можливо вона внесе щось нове через нестандартний спосіб подачі. Щодо самої теми та проблематики фільму, то це ще один привід звернутися до подій минулого, щоб переосмислити старе на новий лад та рухатися далі.

Дар’я Болгова

✅  Стань частиною спільноти «Кут Огляду» в facebook та запроси друзів!

✅  Коротко і по суті. Підпишіться на наш Telegram-канал

✅ Підтримай нас в Instagram