329 голосів за бренд та сесія на межі кворуму. Поговоримо про байдужість в Арцизькій громаді?

У кулуарах місцевої політики та в коментарях соціальних мереж Арцизька громада завжди вирує життям. Там киплять пристрасті, роздаються оцінки, лунає безкомпромісна критика та щодня вирішується долю рідного краю, а кожен третій знає, як правильно керувати, робити, щось створювати. Проте коли доходить до реальної участі в житті громади, чи то шляхом одного кліку в онлайн-голосуванні, чи то виконанням безпосередніх депутатських обов’язків, раптово, якимось дивним чином, активність випаровується.

Черговий день роботи Арцизької міської ради оголив дві тривожні тенденції, які змушують замислитися над тим, куди ми рухаємося та яку відповідальність кожен із нас несе за майбутнє громади.

Брендинг без громади: коли критики більше, ніж голосів

На розгляд сесії запропонували затвердити бренд Арцизької територіальної громади. Передісторія процедури була максимально прозорою та відкритою: виконком оголосив конкурс «Зроби громаду впізнаваною!», мешканці подавали власні ідеї, а конкурсна комісія відібрала три фінальні варіанти. Переможця мала визначити сама громада шляхом відкритого онлайн-голосування, про яке неодноразово сповіщали на офіційних ресурсах та в місцевих пабліках.

Як повідомила заступниця міського голова Оксана Стоянова, за результатами голосування переміг варіант №2. Протe депутати вирішили не затверджувати сам бренд, а лише взяли до відома результати конкурсу, відправивши бренд, його створення на доопрацювання.

Та найбільше шокує не рішення депутатів, а цифра, яка за ним стоїть. У голосуванні за офіційне обличчя всієї Арцижчини взяли участь усього 329 мешканців.

Не тисячі, не сотні активних дописувачів із соцмереж, а трохи більше трьохсот людей. Під дописами про стан доріг, якість води чи роботу комунальників у місцевих групах традиційно збираються сотні гнівних коментарів. Але коли з’являється реальна можливість долучитися до формування спільної ідентичності свого дому, чомусь  переважає байдужість.

Це вкрай небезпечний симптом. Суспільство, яке обирає позицію стороннього спостерігача та критика, поступово втрачає право вимагати змін, адже відмовляється робити найпростіші кроки для власного розвитку.

Дисципліна під питанням: кворум як позичена послуга

Втім, вимагати високої громадянської свідомості від «простих смертних» важко, коли приклад відповідальності не здатні продемонструвати навіть ті, кому люди довірили представляти свої інтереси.

Засідання спільної комісії, яке передувало сесії, опинилося під загрозою зриву через банальну відсутність депутатів. Почати роботу вчасно не вдалося, а сесія відбулася лише завдяки тому, що частину обранців терміново підключали в онлайн-режимі.

У залі ми вже неодноразово фіксували критичний рівень кворуму. Коли вирішуються питання, де потрібна мобілізація голосів, то ресурси та час знаходяться миттєво. Коли ж ідеться про поточну, але не менш важливу щоденну роботу - зала ради порожніє.

Цю ситуацію влучно та не без сарказму прокоментували самі депутати, які постійно відвідують засідання, підколовши колег-прогульників: «Це ж не філію в Глинці закривати...»

Коли народні обранці дозволяють собі демонструвати відверту байдужість до своїх прямих обов'язків перед виборцями, виникає логічне запитання: якого ставлення до рішень влади ми очікуємо від звичайних громадян?

І вчергове споглядаючи цю "картину маслом", я зловила себе на думці, що ми всі прагнемо комфортного життя в громаді, всі хочемо, аби влада чула нас та реагувала, але успішна громада, зокрема наша, Арцизька, -  це ж не сервіс, який хтось має надати нам «під ключ». Це спільна праця.

Якщо депутати згадуватимуть про свої обов'язки лише під підписання «резонансних» рішень, а мешканці згадуватимуть про громаду лише для того, щоб залишити роздратований коментар у мережі, ми ризикуємо залишитися на узбіччі розвитку.

Арцизькій громаді потрібна не просто географічна чи візуальна впізнаваність. Їй потрібна реальна присутність депутатів у залі засідань, участь мешканців у процесах ухвалення рішень. Або ми всі разом вчимося бути відповідальними господарниками у власному домі, або поступаємося правом визначати своє майбутнє власній байдужості.

Мазур Наталя

Слідкуйте за новинами від «Кут огляду»:                        

✅ у facebook (та запроси друзів!)

✅ у нашому Telegram-каналі

✅  в Instagram