Лікар-анестезіолог з Одещини розповів про посмертне донорство органів та міфи, які існують навколо цього

Останнім часом, все більше людей, які через хворобу знаходяться на межі життя і смерті, мають можливість бути врятованими завдяки посмертним донорам. Посмертне донорство є важливим і може мати величезний позитивний вплив на життя багатьох людей. Але, одночасно, це має бути зважене рішення,  яке залежить від цінностей, віри та етичних переконань кожної людини. З практичної та моральної точки зору посмертне донорство є важливою і благородною справою, оскільки:

 1 Рятує життя (органи померлих донорів можуть бути трансплантовані тим, хто їх потребує, даючи шанс на нове життя).

2 Зменшує черги на трансплантацію (багато пацієнтів, які потребують органів, стоять у черзі роками. Посмертне донорство допомагає скоротити цей список і збільшити доступність органів.

Відомий нашому читачеві медик, анестезіолог Роздільнянської лікарні Іван Черненко, детально розповів про  важливість посмертного донорства і розвіяв міфи, які, кружляють навкруги цієї медичної процедури. Текст публікуємо без редагування.

В Україні останні роки активно розвивається трансплантологія, що дає змогу рятувати життя людей з серцевою, нирковою, печінковою недостатністю і тд. Окремим напрямком є трансплантація кісткового мозку від живого донора.

Сьогодні хочу поговорити саме про посмертне донорство органів.

Посмертне донорство органів можливе після того, як у людини констатували смерть мозку. Що це таке? Смерть мозку – це стан, коли функція мозку порушена повністю і незворотно, а життєдіяльність організму підтримується за допомогою апаратів штучної вентиляції легень і т.д. . Якщо простіше, мозок загинув. Думки, звички, пам’ять, те що робить людину людиною, гине разом з мозком. Зазвичай в таких ситуаціях робота серця, дихання, артеріальний тиск підтримуються за допомогою спеціальних апаратів і при їх відключенні протягом 10-20 хв серце зупиняється.

Як діагностується смерть мозку? Це цілий алгоритм, до якого залучені купа людей: анестезіолог, невролог, лікуючий лікар і т.д . Проводиться декілька оглядів з певною періодичністю. Зазвичай, після підтвердження відсутності будь-яких рефлексів, зворотних причин, проводиться апное тест.

Наприклад, людина потрапила в ДТП і отримала, на жаль, важку черепно-мозкову травму, що призвело до Коми. Лікування не допомогло і це призвело до Коми 3 ( або глибока кома ). Зазвичай у такої людини будуть фіксуватися відсутність рефлексів, зниження артеріального тиску, відсутність дихання, тобто життєдіяльність підтримується виключно за рахунок апаратів та вводимих препаратів. В такому випадку лікар покличе неврологів, які підвередять відсутність рефлексів і почнеться процедура діагностики смерті мозку. Через 6-24 години( в залежності від причини захворювання, віку, у дітей інші часові проміжки і більше тестів) проведуть повторний неврологічний огляд. І якщо знову у людини відсутні рефлекси, за які відповідає мозок, почнуть апное тест.

Що таке апное тест? Людині набирають аналіз газів крові, там має бути все +- в нормі, аби бути певним, що людина нормально вентилюється , у неї немає ацидозу/алкалозу, тобто немає зворотніх причин коми, які б можна було виправити. 10 хв людині на ШВЛ подають 100% кисневу суміш. Набирають другий аналіз газів крові. Відключають людину від ШВЛ та подають в трахеостомічну/едотрахеальну трубку 100% кисень 8л/хв. Чекають 5 хв. В цей час ведеться спостереження, чи не намагається людина дихати. Якщо є хоча б мінімальні намагання зробити вдох, тест припиняється, вважається що мозок живий. Через 5 хв набирають третій аналіз газів крові. Якщо СО2 артеріальної крові більше 60 або збільшилось від початкового на 20 одиниць ( наприклад було 35, а стало 55), і при цьому не відмічалось дихання самостійне, то вважається, що мозок загинув. Справа в тому, що дихальний центр є найбільш «древнім» еволюційно в нашому мозку і найбільш стійким. Якщо гине дихальний центр(який знаходиться в стволі мозку), то структури вище теж загинули. Дихальний центр , який працює, буде обов’язково реагувати на збільшення СО2 і посилати сигнали «зробити вдох».

Також можна використовувати додаткові методи діагности, наприклад, електроенцефалограму, яка фіксує наявність чи відсутність «електричної роботи» мозку.

До моменту остаточного підтвердження смерті мозку про цю людину не знають центри трансплатнації і т.д. Після діагностики, про пацієнта повідомляють трансплант координатора, який до лікувального процесу пацієнта немає жодного відношення, це виключає конфлікт інтересів. Далі лікуючий лікар повідомляє родичам про діагностовону смерть мозку, що фактично вважається біологічною смертю. І є два варіанти подальшого розвитку подій. 1. Пацієнт буде відключений від апаратів життєзабезпечення, тому що це вже немає сенсу, мозок загинув, а разом з ним людина. 2. У родичів питають дозвіл на посмертну дотацію органів. Дозвіл питає трансплант координатор, лікуючий лікар до цього немає відношення, знову ж таки щоб виключити конфлікт інтересів.

Якщо родичі згодні, або якщо людини давала згоду прижиттєвої про посмертне донорство у вигляді офіційної заяви( в коментарях буде посилання, як це зробити), тільки тоді трансплант координатор повідомляє трасплантологічний центр про донора і тоді починаються дуже тривалі переговори. Потенційного донора дообслідують на супутні інфекційні захворювання, перевіряють, чи стан серця, нирок , печінки підходять для трансплантації, вони мають бути здоровими. Якщо клінічних протипоказів немає, тільки тоді людину з діагностованою смертю мозку офіційно розглядають у якості донора. Набирається крові і передається в центр трансплантації, щоб почати процедуру підбору донорів. Весь цей час анестезіологи реанімації, в якій знаходиться людина, проводять «кондиціонування» - це доволі складний процес підтримки життєдіяльності, тому що після смерті мозку доволі важко підтримувати роботу серця, дихання, тиск і купу показників. Фактично починаються перегони з часом. І не завжди вдається пройти всю бюрократичну, клінічну процедуру, перш ніж зупиниться серце потенційного донора.

В усьому ланцюжку від діагностики смерті мозку до підбору донора, вилучення органів, пересадки органів залученні сотні людей, що унеможливлює конфлікт інтересів. Тобто неможливо, як люблять розповідати, когось конкретного вбити, вилучити органи і пересадити конкретній людині. Процедура дуже марудна, складна і тривала, з купою людей і ресурсів.

Посмертне донорство рятує життя. Іноді це може дві, три, чотири і більше людей, чиї життя рятує людина, яку на жаль вже неможливо вилікувати. Але в суспільстві досі купа упереджень з цього питання та міфів. Тому, якщо конкретно, ви за посмертне донорство, то раджу поговорити про це зі своїми рідними, найчастіша відмова родичів «ми не знаємо, чи він/вона цього б хотіли», або ви можете дати прижиттєву згоду(посилання в коментарях). Після згоди вас занесуть до єдиного реєстру. Доступ до реєстру ніхто немає. Трансплант координатор не може бачити весь реєстр, лише вносячи данні про конкретну людину з діагностованою смертю мозку може побачити, чи давала людину згоду. Лікуючий лікар, наприклад, я немає взагалі доступу до реєстру і не може знати до останнього моменту, чи людина давала згоду. Тобто це не впливає на процес лікування, я не можу спеціально вбити люди, чи погано лікувати і тд. Більш того, на противагу міфу про «погано лікували», навпаки, щоб людина, її серце, дожило до процедури діагностики смерті мозку і вилучення органів, лікувати треба дуже добре. Це потребує купи ресурсів, знань і вмінь. Тобто навпаки такі пацієнти вимагають більше ресурсу, ніж інші.

Якщо ж родичі проти, то людину просто відключать від апаратів життєдіяльності і серце зупиниться. Тіло транспортують в морг і видадуть родичам, після розтину(якщо в ньому буде необхідність). І так, під час розтину неможливо тихенько видалити нирку і продати її, тому що дотації органів відбувається на працюючому серці. На момент, коли тіло доставляють в морг, органи вже не придатні до пересадки, тому міф «про виріжуть в морзі і продадуть» лише міф.

"Особисто я за посмертне донорство, якщо на момент смерті мозку в мені буде щось придатне – забирайте) . Якщо моя нирка чи серце, зможе комусь подовжити життя, то чом би і ні. Мені вони вже на той момент мало чим допоможуть.

Завжди важко вирішувати за свою рідну людину, у якої діагностовано смерть мозку. Але подумайте про те, що ваша близька людина може навіть після смерті когось врятувати, що її серце, нирка, печінка продовжуватимуть жити і дарувати життя іншій людині. А цією людиною може бути мати, батько чи навіть дитина. Іноді ми, лікарі, не можемо врятувати вашу маму, тата, брата, сестру, чоловіка, дружину, дитину, але вони можуть врятувати інших, ви своїм рішенням можете врятувати інших людей.

Тому закликаю давати прижиттєву згоду на посмертне донорство, або обговоріть це з рідним та близькими, або по можливості, якщо вашу близьку людину спідкала хвороба, яка призвела до смерті мозку, дайте згоду на посмертне донорство. В Україні десятки тисяч людей стоять в черзі на донорські органи, частина з них, на жаль, ймовірно цього не дочекаються, тому що діагностують смерть мозку рідко, а родичі дають згоду ще рідше", - зазначив Іван Черненко.

✅  Стань частиною спільноти « Кут Огляду» в facebook та запроси друзів!

«Кут Огляду» ближче до читача!

Все новини Бесарабії та України тут і зараз:

✅  Коротко і по суті. Підпишіться на наш Telegram-канал

✅ Підтримай нас в Instagram