ЧИ ДОБРЕ ЖИТИ ЗА РАХУНОК ЗНЕДОЛЕНИХ ЛЮДЕЙ?

ЧИ ДОБРЕ ЖИТИ ЗА РАХУНОК ЗНЕДОЛЕНИХ ЛЮДЕЙ?

Авторка: Вікторія Алєксєєнко

Коли бачу дописи з висловами «кров застигає в жилах!», або «Жах!!! Шок! Знущаються!!! Страждають діти й старі люди!», у мене вмикається сигнальний маячок, і я починаю знайомитися з автором допису. Ну, аби переконатися, що не потрапила під маніпуляції та пропагандистські покручі від анонімів чи ботів.

Ось вже третю добу на просторах татарбунарських пабліків гуляє інформація про те, що у Будинку милосердя, який розташований на території Лиманської сільської територіальної громади, відбувається щось страшне-жахливе, що нібито керівництво закладу наживається на безпомічних старих людях, начебто знущаються над людьми і про це довго мовчали, але зараз вже правду не сховати!.. Автор допису Александр Алексин (дослівно – ред.) – ймовірно, вигаданий персонаж, за яким ховається справжній автор чи авторка, бо ніякої інформації про існування Александр Алексин у вихідних даних на його сторінці у фейсбуці немає. І можна було би спокійно ігнорувати цей допис, однак він дуже стрімко, вірусно множиться в соцмережах.

Яку мету переслідує справжній автор допису, який, очевидно, працює в тому ж таки будинку милосердя? До кого апелює «навести порядок»?

Відомо, що будинок милосердя підпорядкований Татарбунарській районній державній адміністрації. Зараз всі ці структури знаходяться в стані ліквідації, і після Новорічних свят припинять свою діяльність.

За роз’ясненнями щодо цієї ситуації звертаємося до директора Татарбунарського територіального центру соціального обслуговування Татарбунарської РДА Валентини Ярославівни Кириленко. Ось що вона розповіла:

  • Будинок Милосердя – це та установа в нашому районі, якою пишаємося, куди завжди приїздять відвідувачі, в тому числі й родичі наших підопічних і ветеранські організації, благодійники. І ми завжди чули слова вдячності за цей нелегкий труд всіх працівників. Олександр Вітольдович Поляковський працює тут лікарем, але коли треба для будинку милосердя, то він і чорноробочий. Він сам копає, виорює своїм особистим мотоблоком всі клумби, пиляє дрова, якщо треба заварити якісь металеві деталі – привозить з дому зварювальний апарат. І ось сьогодні так незаслужено якийсь анонім звинувачує людину – це підло і незаслужено. Ми деколи привозили до будинку милосердя людей в такому стані, що лікарі у районній лікарні розводили руками і казали, що можемо не довезти. Але наш персонал у будинку милосердя виходжував цих людей, кормили з ложечки, купали і додавали людині ще кілька років життя. Наші дівчата бережно ставляться до кожного підопічного, бо знають, що чим менше таких людей на обслуговуванні, тим більша ймовірність скорочення штату. Але це людський фактор, є різні люди. Є у колективі будинку милосердя кілька осіб, які постійно чимось незадоволені. Поза очі вони говорять про недоліки, ховаються і час від часу викидають ось такі наклепи на своїх колег. Саме через них нам доводиться робити раптові перевірки та знімати залишки і продуктів, і медикаментів, і миючих засобів. Але ревізія показувала, що всі залишки сходилися із бухгалтерією.

Сьогодні йде передача Лиманській ОТГ майна будинку милосердя і я вдячна голові громади Василю Івановичу Резніченку за те, що він погодився взяти цю нелегку і дуже затратну ношу. Ми робимо інвентаризацію, списуємо деякі предмети, які вже давно в ході експлуатації вийшли з ладу та здаємо тим установам, які мають ліцензію та дають висновки щодо непридатності побутових приладів та предметів. Таких установ у нас в районі немає. Тому доводиться укладати договір з установами, які знаходяться в інших містах. Тому зважаючи, що неминуче на даний час скорочення кадрів і мабуть передчуваючи, що їх не візьмуть у новий колектив, починають писати огидні речі, намагаючись скомпрометувати весь колектив та наших підопічних.

Нині йде процес передачі будинку милосердя, створюється комісія за участю депутатів Білгород-Дністровської районної ради. Ми завжди відкриті, дозволяємо відвідувати наших підопічних і кожен відвідувач може запитати в них про умови проживання. До них приїздили представники ветеранських, благодійних організацій, підприємці, працівники культури, школярі. На кожне християнське свято до них навідуються прихожани місцевих церков. Щоправда, останнім часом внаслідок карантину ми обмежили відвідування і тим самим зберегли життя людей, адже всі вони в групі ризику. У нас за цей час не захворіла жодна людина. Будинок милосердя у нас не лікувальний заклад і в разі погіршення стану здоров'я ми повинні доставляти їх у лікарню. Але наші підопічні відмовляються від лікарні, покладаючись на нашого лікаря Олександра Вітольдовича, який витягував їх можна сказати з "того світу", і до якого за консультаціями звертаються мешканці сусідніх сіл.

Я завжди запрошувала до будинку милосердя всіх бажаючих, адже ця будівля розташована в полі, люди знаходяться майже в ізоляції і кожного дня бачать тільки персонал. І коли до них навідуються гості, вони радо всіх зустрічають.

Всім недоброзичливцям, хто намагається очорнити працівників будинку милосердя можу побажати навчитися бути милосердними, поважати себе і усіх оточуючих. І важливо, щоби наклепники у своєму запалі «розвінчати» злодіїв не вийшли самі на себе.

 

Чи легко працювати з одинокими немічними людьми? Чи можна добре жити за рахунок знедолених людей? І як уберегтися від наклепників, які не гребують нічим у своїх намаганнях очорнити всіх навколо?

 

Ці риторичні питання я залишу тут. А всім добрим людям хочу побажати й далі творити добро, незважаючи на всі лихі слова і лихоліття.

За добро добром воздасться!

фото: з архіву авторки

"Кут огляду" ближчий до читача!

Всі новини Бессарабії та України тут і зараз:

✅  Стань частиною нашого товариства у facebook та запроси друзів.

✅  Коротко та по суті: Підпишись на наш Telegram- канал

✅  Підтримай нас в Instagram