Не хотів працювати на ворога, тому часто сидів у ШИЗО: дружина Геннадія Корнієнко розповіла про зустріч з коханим після 27-ми місяців полону

Вони чекали його з полону довгих 27 місяців. Чекали, боролись, молились і нарешті дочекались. Після сотні днів розлуки їх коханий чоловік, батько, тато, дідусь Геннадій Корнієнко – прикордонник з острова Зміїний повернувся на рідну землю. Про те, як пройшла зустріч Геннадія з родиною, стан здоров’я  і самопочуття прикордонника «Кут Огляду» розповіла дружина Тетяна Корнієнко.

31 травня 2024 року став щасливим днем для 75-ти українських родин – під час обміну з російського полону вдалось повернути військових і цивільних громадян. Серед них 19 прикордонників і морпіхів з острова Зміїний, які з першого дня війни, з часу захоплення острова в Чорному морі, перебували в полоні російських катів. Був звільнений у той день і найстарший захисник скелі у Чорному морі – Геннадій Корнієнко.

«В той день я була у відрядженні, працювала з фарбою в рукавичках, особливо часто, як то буває зазвичай, до рук телефон не брала.  Написала донька, що в групах прочитала про можливий обмін, аж раптом дзвінок: «Тетяно Михайлівно, доброго дня, вас турбує Координаційний штаб, у вас вчора було свято?». Я кажу так, чоловіку моєму вчора ювілей був, 55 років. На що мені у слухавку відповіли – «Вітаємо, він вже вдома, можете з ним привітатись». Про що ми говорили з коханим вже точно не пам’ятаю, але, через емоції плакали і мовчали ми довго. Потім мені ще раз телефонували з Координаційного штабу для уточнення деталей і ще різних служб. Всю ніч з донечками чекали, що може Геннадій зателефонує, але він зателефонував вже на наступний день. Знаєте, до полону мені чоловік мені телефонував кожного ранку, бажав гарного дня. Потім, більше двох років я не чула його голосу і не отримувала дзвінків, і ось, знову його побажання, це так дорого коштує», - розповідає пані Тетяна зі сльозами на очах.

Після того, як Геннадій вже прибув у шпиталь, було вирішено з доньками і онуками їхати у Київ, обійняти і побачити на власні очі кохану людину.

«Сіли на автобус Кілія-Київ і вже вранці були на місці. Якщо чесно, то не одразу впізнала коханого, бо на фото і відео він виглядає повнішим, а в житті дуже худий, до того ж, без вус. Він став до нас боком, то аж світиться. Обійнялися і довго говорили, аж до ранку. Більше розповідали ми про своє життя, Геннадій, як завжди, не багатослівний.

Зі слів чоловіка, 31 травня їх о першій годині ночі посадили в автобус і везли кудись. Єдине, про що думав чоловік, щоб не перевели ще кудись в іншу колонію. Били часто, бо бунтував і не хотів працювати на росіян не збирався, за це часто сидів у ШИЗО і відпустили у барак лише за 1,5 місяця перед обміном (за словами військового з Вилково, який у лютому повернувся з полону, Геннадій сидів у ШИЗО ще з листопада). Щодо їжі, по за словами чоловіка, перші три місяці геть їсти не міг, тоді і схуд сильно, а вже коли почав втрачати свідомість, став їсти. Давали в основному баланду», - розповів рідним Геннадій.

Щодо стану здоров’я захисника, то на даний момент, всі звільнені проходять обстеження і реабілітацію.

«Їх зараз обстежують, надають медичну допомогу, лікують моральний стан. Волонтери влаштовують активний відпочинок, іменні посилки приносять.

Геннадій дуже хоче додому, бо ж як відомо, вдома і стіна лікують. З онуками на рибалку хоче, по дому щось робити. Тримається, каже, життя в нас тільки починається. Як приїде, з рідними побачимось, бо всі чекають. Знаєте, так приємно, в місті люди навіть не знайомі часто зустрічають, питають про Геннадія, підтримують, це дуже цінується», - із вдячністю розповідає Тетяна.

Нагадаємо, що родина Геннадія Корнієнко чекає з полону ще чоловіка доньки нацгвардійця Степана Польщу. Степан поїхав на завдання у Маріуполь у грудні 2021 року, потім, як почалась повномасштабна війна, стояв на захисті міста, був на заводі Ілліча, не на Азовсталі. На жаль, останню звістку про Степана родина отримувала ще рік тому. Єдине, що знають, що він перебував у Горлівці Донецької області.

«Також, ми продовжуємо боротьбу за шістьох військовослужбовців Зміїного – Євгена Д’якова, Дмитра Буркан, Миколу Будко, Віталія Гіренко, Володимира Гутніка і Миколу Пчелінського, які і досі перебувають у полоні. Тримаємось, підтримуємо один одного у спільній групі. Боротьба за острів не закінчена, допоки додому не повернуться всі полонені військові», - зазначила пані Тетяна.

За доброю традицією кілійці разом зустрічають кожного військового, який пережив муки російського полону. Про зустріч із Геннадієм Корнієнко ми обов’язково повідомимо пізніше.

✅  Стань частиною спільноти « Кут Огляду» в facebook та запроси друзів!

«Кут Огляду» ближче до читача!

Все новини Бесарабії та України тут і зараз:

✅  Коротко і по суті. Підпишіться на наш Telegram-канал

✅ Підтримай нас в Instagram