22 січня. Пам'ять преподобного Іони Київського
Преподобний Іона Київський народився у 1802 році на Полтавщині. Свого часу він 8 років ніс послух у преподобного Серафима Саровського. Згодом з благословення преподобного Серафима перейшов до Брянської Білобережної пустині.
1843 року прийняв чернецтво з іменем Іона. Ієромонах Іона вирізнявся своєю духовною досвідченістю і благочестивим життям, і багато киян шукали нагоди отримати його пораду і настанову, бути його духовними чадами. 1 березня 1861 року у Видубицькому урочищі старець Іона мав видіння Божої Матері у стовпі вогню, Яка повеліла йому заснувати на цьому місці монастир.
На снігу залишилися сліди Пречистої. Пізніше тут було встановлено хрест. 9 березня 1862 року Пресвята Богородиця знову з’явилася подвижникові, і знову в саду. Через два роки тут освятили домову церкву на честь Святої Трійці, і преподобний Іона отримав наказ жити при ній. А навесні 1866 року чернецьку громаду внесли до реєстру монастирів.
Наприкінці ХІХ століття кількість братії Свято-Троїцького Іонинського монастиря перевищувала 450 чоловік, а число паломників щороку сягало 100 тисяч. Найбільше славилася обитель саме своїм настоятелем — старцем Іоною. У народі монастир так і називали — Іонинським, або «монастирем отця Іони».
Після тривалої хвороби архімандрит Іона, у схимі Петро, мирно відійшов до Господа 22 січня 1902 року. Був похований в усипальниці під Свято-Троїцьким храмом. Коли в радянські роки обитель стояла закритою і храму загрожувала перебудова, мощі святого Іони перенесли на міське Звіринецьке кладовище, розташоване неподалік.
4 жовтня 1993 року з благословення Митрополита Київського й всієї України Володимира святі й нетлінні мощі преподобного Іони були перенесені зі Звіринецького кладовища до соборного храму. З поверненням головної святині обителі повернулася в серця її насельників упевненість, що відродиться монастир старця Іони Київського й здійсниться обітниця Цариці Небесної, Яка обіцяла преподобному, що «иноки многи имут быти зде, и излиет Господь Бог благодать на место сие и на живущих на месте сем».
І знову стали відбуватися чудеса по молитві преподобного. Одне із них сталося відразу після знайдення його мощей.
На могилі, звідки було перенесене тіло старця, залишилося багато друзок від його гробу. Уночі в сонному видінні з’явився преподобний одній благочестивій жінці, яка напередодні сильно обпекла кислотою руки. Він велів зібрати ці друзки, щоб не залишилися для попрання. Незважаючи на важку травму, жінка одразу вирішила виконати цей наказ. Терплячи сильний біль, вона ретельно прибрала місце, де спочивав преподобний Іона, а друзки від гробу принесла до монастиря. Наступного дня, рано вранці, здивована жінка прийшла до настоятеля показати повністю зцілені кисті рук зі здоровим рожевим кольором шкіри.
З огляду на широке шанування старця Іони Київського й велику кількість чудес, що відбуваються по його молитвам, 22 листопада 1995 року рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви він був причислений до лику святих.
✅ Стань частиною спільноти «Кут огляду» в facebook та запроси друзів!
«Кут огляду» ближче до читача!
✅ Коротко і по суті. Підпишись на наш Telegram-канал
✅ Підтримай нас в Instagram
✅ Стань частью сообщества "Угол Обзора" в facebook и пригласи друзей!