ЖИТТЯ СОБАЧЕ
«Чим більше я пізнаю людей, тим більше мені подобаються собаки»...
Цей відомий вислів особисто мене не стосується, бо я боюся собак. І я ніколи спеціально не заводила собі собаку в якості друга, бо з людьми мені значно цікавіше. Але я ціную вибір тих, хто переймається життям знедолених тварин, рятує і захищає їх.
У Татарбунарах час від часу загострюється проблема бездомних собак. Нині знову люди б’ють на сполох: просто в центрі міста собаки збираються зграями і становлять потенційну небезпеку для мешканців. Що вже говорити про окраїни нашого міста!
Різні люди по-різному реагують та оцінюють таку ситуацію. Хтось перелякано тікає на протилежний бік вулиці, захищаючи себе і своїх дітей. Хтось навпаки, безстрашно йде просто назустріч незнайомій тварині, щоби нагодувати і пожаліти. Треті розводять руками і шукають винних, нарікаючи на безвідповідальних господарів, які виганяють собак з дому на вулицю; лають мера і депутатів, які не приймають жодних мір по усуненню такої небезпеки; сварять тих, хто по доброті душевній підгодовують бродячих тварин. Активісти-захисники проявляють власну ініціативу: відловлюють собак, відвозять аж в Одесу на стерилізацію і знову повертають їх назад. Є такі, що пропонують радикальні методи регулювання чисельності бродячих тварин методом відстрілу.
Нещодавно в місцевих соцмережах виникли гарячі дебати на тему безхазяйних собак. Знайомі і незнайомі між собою люди – хто коректно, а хтось і неадекватно висловлюються про наболіле. Але єдиного правильного рішення ніхто запропонувати не може. Чи знають у Татарбунарській міській раді про цю проблему? Звичайно! Але зараз вже ніхто з місцевих посадовців не наважується брати на себе відповідальність знищувати вуличних собак. Колись, в досить давні часи, коли собак труїли за вказівкою колишнього міського голови просто на вулицях, на очах у перехожих і дітей, таку неживу собаку місцева активістка принесла в міськраду і кинула просто на стіл міському голові. Та резонансна подія надовго запам’яталася татарбунарцям, і згадують, що тодішній мер навіть в суд подавав на захисницю природи. Звісно, що такі методи взагалі не вирішують проблему безпеки громадян та право на безпечне пересування в межах рідного міста.
Мені подобається думка про те, що в першу чергу кожен господар, який виганяє на вулицю свою собаку, має бути свідомим того, що він теж несе відповідальність за безпечне середовище для своїх сусідів і для перехожих. Кожна дворова собака має бути або на прив’язі, або у вольєрі. Той, хто час від часу підгодовує собак, теж бере на себе відповідальність за тих, кого приручає. В ситуацію має втрутитися ветеринарна служба, допомогти забезпечити стерилізацію та чипізацію домашніх тварин або безоплатно, або за помірну ціну. Місцеві громадські активісти зараз роблять добру справу, коли везуть бездомних собак аж в Одесу на стерилізацію. Але без взаємодії з місцевою владою вони так довго не протримаються. Тому своє вагоме слово щодо вирішення ситуації з бродячими собаками мають сказати мер, депутати, члени міського виконкому.
Найголовніше – навчитися чути один одного: місцева влада разом з активістами можуть знайти спільне рішення болючої проблеми. Це дуже важливо – налагодити правильну комунікацію, проговорити проблему і гуртом знайти рішення. Робити це треба ще вчора. Але дуже важливо не собачитися між собою.
Бо якщо люди по-доброму ставляться один до одного, то й проблеми вирішуються значно швидше і простіше.
Вікторія Алєксєєнко,
м. Татарбунари, Одещина
"Кут огляду" ближчий до читача!
Всі новини Бессарабії та України тут і зараз:
✅ Стань частиною нашого товариства у facebook та запроси друзів.
✅ Коротко та по суті: Підпишись на наш Telegram- канал
✅ Підтримай нас в Instagram