В Одесі завершили роботу над цифровим каталогом хрестів старовинного козацького кладовища

Цифровий каталог хрестів Куяльницького кладовища Одеси готовий і доступний до вивчення. Розробники проєкту, громадська організація «Піксельовані Реальності», повідомили, що до каталогу увійшли 32 хрести та плити від 1791 до ХХ століття, на яких є написи або знаки.Загалом на старовинному козацькому цвинтарі 500 поховань, двісті з них - із кам'яними хрестами. Про це повідомляє Кут огляду з посиланням на Думську.

«Метою проєкту є збереження та вивчення цінної української спадщини, що сприятиме глибшому розумінню ідентичності жителів Одеси. Ми також сподіваємося, що завдяки детальній інвентаризації не лише територія цвинтаря, а й окремі хрести отримають статус культурної спадщини та охоронятимуться від руйнувань. Завдяки оцифруванню дослідники та науковці тепер можуть з більшою точністю оглядати поверхні та розшифровувати знаки, які раніше було важко прочитати та зрозуміти. Зокрема, у рамках роботи над каталогом вдалося уточнити написи трьох хрестів», — зазначають розробники каталогу.

Робота з оцифрування тривала кілька років. Фотограмметрію перших чотирьох хрестів провели в жовтні 2022-го. Ще 23-х — у жовтні 2023 року, тоді ж зробили фотофіксацію ще п'яти хрестів. Учасники проєкту кажуть, що каталог — частина цифрової колекції експонатів для Музею української Перемоги, що має на меті розповісти майбутнім поколінням правдиву історію російської війни проти нашої країни. Як свідчать історичні джерела, цвинтар виник між 1775 і 1791 роком. Найстаріше знайдене поховання датується 1791 роком. Це могила немовляти Іоанна в центральній частині. У даті пошкоджена третя цифра, тому деякі дослідники відносять його до 1771 року, розповідають учасники проєкту.

1775 року, після зруйнування Запорізької січі, одна з груп запорожців, що вийшли звідти, осіла по балках Хаджибейського лиману, заснувавши кілька сіл, серед яких були села Усатове і Нерубайське, а також село Куяльник, яке розчинилося в межах сучасної Одеси. Кладовище збереглося до наших днів у фактично незміненому вигляді завдяки будівництву нафтопереробного заводу, внаслідок якого було відселено значну частину села, прилеглу до цвинтаря. Після 1917 року там з'явилися лише кілька могил, які датуються періодом з 1941 по 1965 рік (останнє поховання).

«Думська» неодноразово писала про найбільше зі збережених козацьких кладовищ України, що розташоване на околиці Одеси. Воно розташоване на схилі Шкодової гори, що незвично для нашого регіону. З боку Хаджибейської дороги місце поховання не видно — паркан приватного будинку закриває вид на цвинтар, а з інших трьох боків огороджено низьким парапетом. У травні 2021 року цвинтар отримав статус історичної пам'ятки місцевого значення і був включений до Державного реєстру пам'яток культурної спадщини.

Залишайтеся в курсі важливих подій! Слідуйте за нами:

✅ у facebook (та запроси друзів!)

✅ у нашому Telegram-каналі

✅ в Instagram