Одещина в жалобі:двох прикордонників, які загинули на Сумщині, провели в останню путь
Сумні новини сколихнули Одеську область – додому «на щиті» повернулися воїни Подільського прикордонного загону, які загинули, виконуючи бойові завдання на Сумщині. Учора, 28 жовтня, відбулося прощання з двома мужніми синами України, що віддали життя, захищаючи свободу й незалежність нашої держави.
Про це повідомляє «Кут огляду» з посиланням на Південне регіональне управління Держприкордонслужби України.
Штаб-сержант Андрій Грабован: відданість та цілеспрямованість
Андрій Васильович Грабован народився 28 липня 1989 року в селі Куяльник Подільського району Одещини. Його життя проходило в рідному селі, де він закінчив початкову школу, а загальну середню освіту здобув у школі №7 міста Подільськ. Пізніше Андрій навчався в Національному університеті «Одеська політехніка».
У 2009 році Андрій підписав контракт з Державною прикордонною службою України та розпочав службу в мобільному підрозділі Подільського прикордонного загону. З початку повномасштабного вторгнення він виконував бойові завдання на Донеччині, Херсонщині й Сумщині. За ним сумують дружина, донька Кіра та син Тимофій.
«Андрій був дуже цілеспрямованим та наполегливим, завжди досягав своєї мети. Васильович ніколи не відмовляв у допомозі, готовий був до будь-яких викликів», — згадує його побратим Анатолій.
Штаб-сержант Віталій Андрусенко: вірний товариш і захисник
Віталій Миколайович Андрусенко народився 18 травня 1986 року в місті Подільськ на Одещині. Він навчався у міській школі №3, захоплювався спортом і у юності займався греко-римською боротьбою. Свою професійну освіту Віталій отримав у Подільському професійному ліцеї, а згодом вступив до Конотопського індустріально-педагогічного коледжу. Вищу освіту здобув у Сумському національному аграрному університеті.
У 2015 році Віталій приєднався до Подільського прикордонного загону. З початком повномасштабного вторгнення він виконував бойові завдання на Херсонщині, Миколаївщині, Донеччині та Сумщині. За ним залишилися дружина та крихітна донька.
«Друс був справжнім товаришем, бойовим побратимом. Він той, на кого завжди можна було розраховувати. Віталій мріяв про батьківство та Перемогу. У 2024 році він став батьком. Шкода, що друге бажання поки не здійснилося, але ми обіцяємо, що зробимо все можливе, аби вибороти нашу Перемогу», — розповідають його побратими.
Вічна пам’ять героям
Прощання з двома відданими синами України, які ціною власного життя виборювали мир і майбутнє для нас усіх, стало гіркою втратою для всієї громади. Їхні імена залишаться назавжди в наших серцях, а їхній подвиг – у пам’яті народу. Вічна слава Героям, що віддали своє життя за Україну!
Слідуйте за нами:
✅ у facebook (та запроси друзів!)
✅ у нашому Telegram-каналі
✅ в Instagram