Справа про розбещення в ізмаїльському будинку дитини: суд втретє повернув прокурору на доопрацювання
Обвинувальний акт у справі колишнього директора КНП «Ізмаїльський спеціалізований будинок дитини» Віктора Проценка, якого обвинувачують у розбещенні своїх малолітніх підопічних, суд уже втретє повернув прокурору на доопрацювання. Про це повідомляє «Думська».
Сталося це у середу, 24 серпня, під час попереднього засідання в Ізмаїльському міськрайонному суді під головуванням судді Івана Яковенка.
Пов'язано це із недоробками, на які постійно вказували прокурору адвокати Проценка.
Взагалі, у підсудного три захисники, проте цього разу в залі була лише одна — Людмила Чемоширянова, решта ж з об'єктивних причин до суду з'явитися не змогли. Сторони процесу вважали за можливе проведення засідання без них. В принципі, свої клопотання захисники Проценка озвучували неодноразово, і зараз нічого нового у їхньому формулюванні не з'явилося.
Не змінилося, на жаль, нічого й у сторони захисту постраждалих. В черговий раз ми почули, що Ірина Бондаренко, колишня вихователька, яка представляла інтереси дівчат під час досудового розслідування, в суді, як і раніше, не має офіційного статусу представника потерпілих, а це означає, що в судовому провадженні вона брати участь не зможе. Аналогічна ситуація з двома адвокатами, які до суду вели справи дітей. І офіційно представляти інтереси однієї з дівчаток має повноваження лише одна адвокатка. Але й вона, як з'ясувалося під час засідання, не має повноти інформації, зокрема щодо результатів проходження дітьми медичної експертизи в «зеленій кімнаті» (так називається приміщення дружнього опитування дітей, які постраждали від насильства).
Принаймні на конкретні питання судді з цього приводу зрозумілої відповіді вона надати не змогла…
Дивно те, що на це дуже важливе питання не був готовий відповісти і прокурор Олександр Пацесор, який зазвичай відрізняється зібраністю та гарною підготовкою.
Вражає також, що, незважаючи на те, що обвинувальний акт вперше до суду було передано ще 17 лютого 2021 року, у справі досі немає заяв від потерпілих, а якщо точніше, то від їхніх представників. Власне, і самих представників немає.
Прокурор пояснив, що проблема полягає в тому, що двох дівчаток було усиновлено, а одну взято під опіку, і тепер таємниця усиновлення не дозволяє дізнатися імена нових батьків. Саме тому Олександр Пацесор у черговий раз звернувся до суду з клопотанням про надання йому тимчасового доступу до документів про усиновлення для того, щоб потім запропонувати прийомним батькам укласти договори з адвокатами, які захищатимуть інтереси потерпілих.
Суддя Яковенко, як і попередні його двоє колег, у доступі до необхідних документів відмовив, а зрештою підтримав клопотання адвокатів обвинуваченого та повернув обвинувальний акт прокурору на доопрацювання. Іншими словами, той самий сценарій у справі повторився вже тричі.
Городян таке становище, безумовно, обурює, що цілком зрозуміло та справедливо.
Але сторони процесу, зважаючи на все, своїми казуїстичними принципами поступатися не готові. Так, прокуратура, не погоджуючись із рішенням судді, знову має намір доводити правоту в апеляційному суді. І при цьому жодних спроб доопрацювати розкритикований обвинувальний акт робити не збирається.
Сторона ж захисту обвинуваченого задоволена – поки Фортуна на їхньому боці: розгляд справи затягується, і хто знає, може, враховуючи тенденцію, що склалася, взагалі виявиться нескінченним ходінням по колу… А сьогодні, між іншим, рівно два роки минуло відтоді, як одна з медсестер Будинку дитини, заплющивши очі на всяке крючкодерство та ієрархію у закладі, самостійно зважилася захистити дітей та зателефонувала до поліції.
Кримінальне провадження відкрили 25 серпня 2020 року, і з того часу ми на практиці бачимо, що означає товкти воду в ступі.
Якщо поставитися до ситуації «буквоїдськи», то кожна зі сторін процесу за своїм правом. Але, шановні суд і прокуратура, згадайте зрештою про постраждалих дітей, подумайте про те, що зло може так і залишитися безкарним! Суспільство чекає від вас нестандартних та сміливих кроків, хоч трохи участі та співчуття до дівчаток. Хіба не їхні права та інтереси ви спочатку поставлені захищати? Дивно робити одні й самі дії у розрахунку на інший результат…
Нагадаємо, Віктору Проценку наприкінці грудня 2020 року повідомили про підозру у скоєнні злочинів, передбачених частиною четвертою ст.153 (сексуальне насильство щодо особи, яка не досягла 14 років) та частиною другою ст. 156 (розбещення малолітніх) КК України.
До Ізмаїльського міськрайонного суду обвинувальний акт передали 17 лютого 2021 року, а перше засідання під головуванням судді В'ячеслава Швеця відбулося 4 березня. Але наприкінці травня, задовольнивши клопотання захисників підсудного, суддя надіслав справу прокурорам на доопрацювання. Це рішення Ізмаїльська окружна прокуратура оскаржила до Одеського апеляційного суду, після чого справу направили до Ренійського районного суду.
На засіданні 11 жовтня минулого року ренійський суддя Іван Бошков з тих самих підстав, що й суддя Швець, повернув обвинувальний акт прокурорам на доопрацювання. Прокуратура знову подала скаргу до Одеського апеляційного суду, і справу направили до Ренійського райсуду до розгляду. Проте після цього за заявою представниці однієї з дівчаток справу направили до Ізмаїльського міськрайонного суду. Підсумок ми знаємо.