4 ГРУДНЯ - ВВЕДЕННЯ У ХРАМ ПРЕСВЯТОЇ ВЛАДИЧИЦІ НАШОЇ БОГОРОДИЦІ І ПРИСНОДІВИ МАРІЇ

Введення Пресвятої Богородиці у храм — одне з дванадцяти великих церковних свят. День посвячення Діви Марії Богу залишився у Предані Церкви.

Основою свята стала розповідь про те, як Пресвяту Діву Марію привели до храму Єрусалима праведні Іоаким і Анна. У цього благочестивого подружжя довгий час не було дітей. Подружжя пообіцяло віддати дитя, якщо воно народиться, на служіння Богові. Благання Іоакима й Анни були почуті: після п’ятдесяти років спільного життя в них народилася дочка. Нарекли Її Марією.

 

З боку батька Пресвята Богородиця походила із роду царя Давида, а з боку матері походила із роду первосвященника Аарона. Так збулися старозавітні передречення про появу на світ Іісуса Христа, згідно з якими Спаситель мав одночасно стати нащадком і царського, і священницького родів.

 

Передання свідчить: коли Марії виповнилося три роки, батько і мати підвели Її до храму. Щоб піднятися, Їй потрібно було подолати високі сходи із п’ятнадцяти сходинок. Маленька Марія самостійно, без будь-чиєї підтримки, зійшла по них. Первосвященник Захарія (батько Іоанна Хрестителя) вийшов назустріч до Неї. Марію ввели у Святая святих. Це сталося з Божого благовоління, адже туди мав право входити тільки первосвященник і лише один раз на рік. Марії ж було дозволено увійти туди, оскільки Вона мала стати Матір’ю Спасителя. У богослужбових текстах Діву Марію порівнюють з одухотвореним кивотом Божим.

 

Пресвята Марія залишилася жити при храмі. Тут Вона трудилася і здобула освіту. Разом з іншими ученицями Вона вивчала Святе Письмо. Також Марія навчалася прядіння і шиття, виготовляючи облачення для священників. Так тривало, поки Вона не досягла дванадцяти років.

Після певного строку Марії належало вийти заміж. Але Вона висловила бажання зберегти непорочність перед Господом. Саме тоді й було вирішено, що в Марії буде опікун. Іоакима та Анни до того часу вже не було в живих. Марія заручилася з теслею Іосифом, який був уже в похилому віці і належав до роду царя Давида.

 

Цим завершується розповідь про основну суть свята. Як же вийшло, що подія Введення у храм Пресвятої Богородиці стала одним із великих дванадесятих свят християнської Церкви? Думка дослідників така, що виникнення цього свята безпосередньо пов’язане з часом царювання Юстиніана I. Саме за його наказом 543 року на місці зруйнованої церкви в Єрусалимі було зведено величезний собор на честь Пресвятої Діви Марії. Його будівництвом було відзначено подію Введення у храм Богоматері.

 

З VIII століття зустрічаються короткі згадки про свято Введення в окремих календарях. Звідси випливає, що до VIII століття став виникати звичай відзначати цю подію. У XI столітті свято Введення стало відомим усім християнам Близького Сходу. Раз і назавжди до числа великих дванадесятих свят воно увійшло вже після XIV століття.

 

Образ Цариці Небесної, який написаний на іконі "Введення Богородиці у Святая Святих" має велике значення у християнській релігії. На іконі увічнений момент, коли Діва Марія, піднімаючись сходами, входить до храму. При вході її зустрічає первосвященик Захарія, ліворуч зображені її батьки - святі Іоаким та Анна. У самому центрі зображена маленька дівчинка - Діва Марія. Звичайна дитина, маленька чиста дитина, була народжена у звичайних батьків. Вона була послана і благословенна Богом і тепер знову поверталася до Нього. Ця ікона вкотре підтверджує те, що ми завжди повернемося до нашого Господа. Під час мирського життя не варто ніколи забувати про чистоту своєї душі та спілкування з нашим Господом.

 

 

 

✅ Стань частиною спільноти «Кут огляду» в facebook та запроси друзів!

 «Кут огляду» ближче до читача!

✅ Коротко і по суті. Підпишись на наш Telegram-канал

✅ Підтримай нас в  Instagram