3 січня. День пам’яті святителя Філарета Київського
Святитель народився у священицькій сім’ї в 1779 році, і походив із Орловської області. Змалку хлопчик дуже полюбив ходити до храму Божого. Після успішного закінчення курсу семінарії, в якій потім викладав, він приймає постриг у ченці. Завдяки своїм здібностям та енергійності, у 23 роки благочестивий чернець уже ректор духовної школи і настоятель монастиря.
З 1804 року святий Філарет, в сані архімандрита, очолює низку богословських закладів, під час керування яких, проявив себе обдарованим педагогом та адміністратором навчального процесу. Його лекції з віровчення, що звучали як благовістя, відзначались ясністю і доступністю, студенти їх відвідували з величезним задоволенням.
У 40 років богоугодного проповідника Слова Господнього звели в чин єпископа Калузької єпархії. Однією із найвизначніших справ святителя Філарета стало відродження монастиря Оптина пустинь. Згодом його перевели на Казанську кафедру. Святе життя праведника і незліченні дива, що відбувалися за його молитвами сприяли успіху просвітницької місії: йому вдалося навернути до Православ’я понад п’ять тисяч язичників.
У 1837 році його призначають митрополитом Київським і Галицьким. За час керування єпархією з новою силою розкрилися його чудові риси як доброго пастиря, мудрого наставника та особливо старанного молитвеника за всіх людей. Він став для пастви взірцем «у слові, в житті, в любові, в дусі, у вірі, в чистоті».
Угодник Божий був великим благодійником, і тому все, що мав, роздавав нужденним, сам залишаючись без копійки. Найбільшою турботою святого владики став благоустрій Печерської Лаври, інших обителей та храмів.
За сімнадцять років до своєї смерті святитель Філарет прийняв схиму. Точно і старанно виконуючи всі свої службові обов’язки, він з високоподвижницькою строгістю виконував усі устави і правила чернечого життя. Святитель був завжди в утриманні і трудах, розумом перебуваючи в богомисленні і серцем прямуючи до любові Христової.
Маючи міцну статуру, митрополит Філарет дожив до похилого віку і майже до кінця життя зберіг сили й бадьорість. Тільки за два роки до смерті, після тяжкої хвороби, він видимо став знемагати. Святий став вельми чутливим до застуди, і його стали відвідувати різні недуги. Щоразу, коли він занедужував, він вважав свою хворобу передсмертною і готувався до смерті. Водночас він не боявся смертної години, а очікував її з радістю, цілком впевнений в тому, що після смерті йому буде добре. Подібно до апостола Павла, він бажав померти і бути з Христом.
Останні роки свого життя митрополит Філарет провів в постійній турботі про гідне приготування до переходу у вічне життя. Понад три останні роки він щодня причащався Святих Таїн і в цьому знаходив благодатне підкріплення. Незважаючи на свої хвороби, він до останніх днів не послаблював своєї келійної молитви. Години, проведені ним в молитві і за Божественною літургією, він вважав найбільш втішними і дорогоцінними для себе.
18 грудня було звершено над ним таїнство Єлеосвячення. Найважчою була остання в його житті ніч, під 21 грудня. Вона пройшла для хворого в болісному томлінні. Рано-вранці 21 грудня митрополит Філарет за звичаєм причастився Святих Таїн і перед самою смертю сповідався.
Останні хвилини супроводжувалися важкими стражданнями, які дещо послаблялися палкою молитвою всіх присутніх. Митрополит Філарет тихо помер у віці сімдесяти дев’яти років. Великий лаврський дзвін розніс по всьому Києву сумну звістку про це.
29 грудня покійний митрополит Філарет був похований біля Ближніх печер Лаври в надпечерній церкві Воздвиження Хреста Господнього, де він сам призначив місце свого вічного спочинку.
✅ Стань частиною спільноти «Кут огляду» в facebook та запроси друзів!
«Кут огляду» ближче до читача!
✅ Коротко і по суті. Підпишись на наш Telegram-канал
✅ Підтримай нас в Instagram