17 листопада. Пам'ять преподобного Іоаникія Великого

17 листопада. Пам'ять преподобного Іоаникія Великого

 

Преподобний Іоанникій Великий народився 752 року у Віфінії в селі Марікаті. Батьки його були бідні й не могли дати йому навіть початкової освіти. З дитинства він мусив пасти домашню худобу, єдине надбання родини. Любов до Бога і молитва цілком володіли душею отрока Іоанникія. Часто, осінивши отару хресним знаменням, він ішов у відокремлене місце і цілий день молився. Ні злодій, ні звір не наближалися до його отари.
 
За наказом імператора Льва IV (775–780) численні посли збирали по містах і селах найкращих юнаків країни на військову службу. До імператорського війська був прийнятий і юнак Іоанникій. Він заслужив своїм добрим норовом любов товаришів, але як хоробрий воїн був страшний ворогам. Прослужив святий Іоанникій в імператорському війську шість років. Він був не раз нагороджений своїми начальниками й імператором. Але військова служба обтяжувала його, душа його жадала подвигів і усамітнення. І Господь покликав Свого раба до Себе на служіння.
 
Преподобний Іоанникій, відрікаючись від світу, мав намір одразу піти в пустелю. Однак за порадою досвідчених у чернечому житті старців він ще два роки прожив у монастирі. Тут святий звикав до чернечого послуху, до чернечих уставів і правил, опанував грамоту. Він також вивчив напам’ять тридцять псалмів Давида. Після цього за навіюванням Божим преподобний пішов у пустелю. Три роки пробув він у глибокій самоті, лише раз на місяць пастух приносив йому трохи хліба і води. День і ніч проводив подвижник у молитвах та співі псалмів. Після кожного вірша псалмоспівця преподобний Іоанникій творив молитву, яку в дещо зміненому вигляді зберігає Православна Церква й донині: “Уповання моє — Отець, пристанище моє — Христос, покров мій — Дух Святий”. Випадково зустрівши своїх колишніх товаришів за військовою службою, святий залишив пустелю і пішов у Контурійські гори.
 
Лише через дванадцять років подвижницького життя пустельник прийняв чернечий постриг. Три роки після постригу провів святий у затворі, обплутаний веригами.
Після цього він вирушив у Хелідон до великого посника Георгія. Подвижники прожили разом три роки. За цей час преподобний Іоанникій вивчив всю Псалтир. Досягнувши глибокої старості, святий Іоанникій оселився в Антідієвій обителі і пробув там у затворі до своєї кончини.
 
Сімдесят років провів у подвигах преподобний Іоанникій і досяг високої духовної досконалості. З милості Божої святий здобув дар пророцтва, як свідчив його учень Пахомій. Преподобний старець під час молитви піднімався над землею. Одного разу він перейшов річку, що розлилася в повінь. Святий також міг сам ставати невидимим для людей і робити невидимими інших. Зокрема, одного разу преподобний вивів із в’язниці полонених греків на очах у численної варти.
 
Отрута і вогонь, якими хотіли знищити святого заздрісники, не завдавали йому шкоди, а хижі звірі не чіпали його. Відомо, що він звільнив острів Фас від безліч змій.
Преподобний Іоанникій також врятував юну черницю, готову покинути монастир заради заміжжя. Він узяв на себе пристрасть, яка мучила дівчину, а сам постом і молитвою знищив ворожий напад.
 
Святий відійшов до Господа 17 листопада 846 року у віці дев’яноста чотирьох років.
 
 

✅ Стань частиною спільноти «Кут огляду» в facebook та запроси друзів!

 «Кут огляду» ближче до читача!

✅ Коротко і по суті. Підпишись на наш Telegram-канал

✅ Підтримай нас в  Instagram