Реконструкція дворів у спальних районах. Досвід Мінська

Реконструкція дворів у спальних районах. Досвід Мінська

В Арцизі мешканці міста вже довгий час обурені станом дитячих майданчиків та прилеглої території багатоквартирних будинків. Взагалі, в нашому місті майже відсутній простір для прогулянок, родинного відпочинку. В Інтернеті знайшла історію про вдалий досвід білорусів: колись занедбаний район Серебрянка у Мінську, який вважається найбільш неблагополучним районом, але у Серебрянки є всі шанси. Отже, читаємо й берем до уваги.

Про досвід перетворення публічних просторів у мінському спальному районі Серебрянка розповіла Надія Царенок у рамках публічної програми освітньої платформи CANactions.

Серебрянка вважається найбільш неблагополучним районом Мінська. Разом з Мінською урбаністичною платформою ми почали працювати з ним у 2016 році із проектом «Альтернативний двір. Серебрянка». Дали оголошення: урбаністи йдуть на район, щоб змінити один із дворів, і отримали близько 15 заявок.

Одним із критеріїв вибору була наявність ініціативної групи, готової до змін. Коли такої не знайшлося, ми обрали заявку від голови ТСЖ (український аналог – ОСББ, – ред.), вирішивши, що вона краще знатиме місцевих жителів. Двір, з яким нам належало працювати, виявився типовим для Мінська, можливо, і для Києва також.

Перше, що ми зробили, – встановили інформаційний стенд, де пояснювали хто ми і що плануємо робити, з картинками. Адже для того, щоб відбувся діалог між професіоналами та майбутніми користувачами простору, потрібна довіра. Потім почали досліджувати територію: проводити польові спостереження, інтерв’ю з жителями, майстерні окремо для підлітків, дітей та пенсіонерів. З останніми, до слова, довіра так і не виникла, після майстерні вони не спілкувалися з нами аж до кінця проекту.

Завдяки учасницькому проектуванню ми прагнули отримати інформацію від жителів, які вже знали про це місце значно більше. Тому ми надрукували карту подвір’я та запропонували їм розмістити на ній фішки з активностями. Там були навіть позначки з пивом, адже ми прагнули знайти у цьому просторі місце для всіх.

Активне залучення жителів розпочалося вже на етапі будівництва: коли вони побачили у дворі техніку та конструкції, ринулися до інфостенду дивитися на проект. Для нас було дуже важливо, щоб мешканці самі будували ці об’єкти. Усвідомлене ставлення до міської території формується тоді, коли у неї вкладено частинку своєї праці. Байдуже, ви полили квіти чи замішали бетон. Якщо станеться акт вандалізму, ви вже спробуєте йому завадити.

Рівень активності, проте, залишився невеликим. З двох будинків з населенням до двох тисяч людей на будівництво прийшло лише 40. 2% – це на рівні погрішності. Були ті, хто пропонував нам допомогти грошима, але ми не могли їх взяти. До слова, проект «Альтернативний двір» був реалізований за грантові кошти, і поставлені нами конструкції досі не перебувають у жодної організації на балансі.

Ми закінчили проект святом у дворі. Пенсіонери, які нам спочатку не довіряли, спробували гойдалку, прийшла навіть бабуля на двох милицях. Після цього з нами почали нормально спілкуватися, без агресії. Кріплення конструкції, до речі, вперше перетерлись через півтора місяця. Коли я зателефонувала виробнику, перше, що він сказав: «Вітаємо, отже ваш майданчик користується популярністю».


Серебрянка. Мій спальний

Наступний проект стосувався вже цілого мікрорайону в межах Серебрянки, з населенням у 35-40 тисяч жителів. Ми не хотіли зупинятися на одному дворі, проте, розуміли: якщо прийдемо з новою ідеєю, вона знову буде потрібна лише нам, урбаністам та архітекторам. Тому розділили проект «Серебрянка. Мій спальний» на три напрямки, один з яких – робота з місцевими жителями. Лише коли у них зародиться думка про те, що вони хочуть бачити район іншим, ми зможемо повноцінно взаємодіяти.

Ми вирішили організувати низку подій, щоб показати, як простір може працювати по-іншому. Наприклад, влаштували урбан-резиденцію. На площі перед ринком влаштували мобільну кав’ярню, дитячу зону з іграшковою залізною дорогою, запросили музикантів. У людей був шок: тут вперше щось відбулося за 30 років.

Проекти: від пустиря до скейт-парку

Першого березня 2019 року ми презентували сім проектів та запустили онлайн-голосування. Жителі району мали змогу поставити кожному з них від 1 до 10 балів. Проект № 5 – це реорганізація площі перед кінотеатром «Салют», вона довгий час лідирував у голосуванні. Колись на площі були фонтани, зараз вона пуста. Попри це, сюди приходить дуже багато людей. Для нас проект був складним з кількох причин. «Салют» – це знакова для міста будівля, на її фасаді є велика мозаїка. Благоустрій не повинен забирати на себе забагато уваги, тут недоречно було встановлювати дитячий майданчик. Крім того, ми мали залишити місце для проведення різдвяних ярмарків.

Інший проект стосувався дворової території на вулиці Малініна. Тут збереглися металеві конструкції від дитячого майданчика 30-річної давнини, і місцеві жителі жалися, що поблизу постійно розпивають алкоголь. Перевагою території став рельєф: тут ми планували розмістити багаторівневий дитячий майданчик у формі будиночків. Поруч можна було створити схил для катання на скейті чи роликах та галявину з місцями для сидіння. Цей проект отримав чи не найменшу оцінку: можливо, людей відлякали незрозумілі конструкції. Були і такі, хто казав, що це занадто круто для Серебрянки.

Проект №4 стосувався заасфальтованого пустиря між трьома школами, який нікому не належить. Зараз територію використовують лише як транзит, але ми помітили, що до стадіону поблизу постійно сходяться діти та підлітки, щоб поспілкуватися та покататися на скейтах, самокатах, гіроскутерах. Тому запропонували створити скейт-парк. Але особливої підтримки проект не отримав.

Сьомий проект також розмістився на пустирі, де сьогодні лише залишки асфальту, а з активностей – вигул собак. Нам так і не вдалося дізнатися, що на цьому місці було раніше. Разом з тим, тут проходить пішохідний транзит між парком, ринком та школами. У проекті заплановано лавки та роздільні майданчики для дітей різного віку. Крім того, наявні клумби посеред променаду вирішили переформатувати, влаштувавши між ними рампи для їзди на самокаті чи велосипеді.

Саме цей проект врешті переміг. На мою думку, так сталося тому, що він був поруч із двором, над яким ми працювали раніше. Люди знали нас, знали один одного і змогли організуватися. Вони надіслали це голосування у різні чати, просили проголовувати, навіть занижували оцінки іншим пропозиціям. У травні ми запустимо краудфандинг для збору коштів на розробку проектної документації. За умови, що ми зберемо цю суму, місто погодилася виділити гроші на реалізацію проекта-переможця у 2020 році.

джерело: hmarochos.kiev.ua

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить