Антін Мухарський: "А ви пробували, панове, народившись у російськомовній родині, перейти у школі на українську мову?"

Антін Мухарський: "А ви пробували, панове, народившись у російськомовній родині, перейти у школі на українську мову?"

ПРО МОВНУ ДИСКРИМІНАЦІЮ!

Думка Антіна Мухарського.

Публікуємо в оригіналі:

А ви пробували, панове, народившись у російськомовній родині в Києві, Харкові, Одесі чи Дніпрі перейти у школі на українську мову? Відазу: ги-ги-ги, тупой сєлюк, жлоб, дебіл, чмо, казьол, утирок... 
В школі таке цькування мало хто витримає, запам'ятавши на все життя, що українська - то небезпека бути підданим обструкції, стати посміховиськом, парією, чумним чи прокаженим, відторгнутим соціумом та колективом. 
Ця дитяча травма дуже болісна. Багато хто з мого покоління її так і не подолав. Навіть вроджені українці з питомо українськими прізвищами і генеалогією, що пройшли через антиукраїнський вишкіл радянської школи, несуть на собі цю печатку панічного страху у разі переходу на українську почути на свою адресу ці образливі, закарбовані в підсвідомості слова - жлоб, рагуль, селюк, чмо, казьол та утирок. 
Зараз в моді англійське слівце "булінг", що означає "цькування". Так от за моїх часів цькування за мову було нещадним. Та й зараз це потворне явище нікуди не зникло...
Далі - інститут і молодіжне середовище, яке, наче і ставиться до цього толерантніше, але все одно... так на рівні КВНщини дає тобі зрозуміти, що українське то таке - щось провінційне, недорікувате, як ото .... (далі слідує ряд прізвищ українських артистів, смішних радикалів-націоналістів, висміювання українських слів та словосполучень на кшталт "гвинтокрил", "летовище" чи "цап-відбувайло").
І от ти вже толеруєш бухого товариша з Херсона, що о третій ночі врубає на повну "Любе" чи "Цой жив" із словами "вот ето бляха музика, а нє вакарчуковская хрєнь"! 
Або ніяково усміхаєшся, коли подруга з Одеси на весь вагон метро заявляє: "Да я русскоговорящая украінка і любому, кто мнє что-то пізданьот про мову я глаза вицарапаю. Патаму шо я люблю Украіну большє многіх сраних патріотов в вишіванках... Русскій язик - вєлікій язик культури, балєта і Пушкіна на котором я виросла і імєю право говоріть в етой странє!"
І весь вагон толерантно мовчить українською, тому що в підсвідомості спливають слова... ну ви знаєте, з першого абзацу.. 
Далі - влаштування на роботу. Де тобі однозначно дають зрозуміти, що головна комунікаційна мова - російська. Українською - будь ласка. Але в обідню переврву і не в офісі. "Нє надо нам етой політікі. Ми внє політікі і вообщє етот язиковой вопрос нас раздєляєт. Главноє, чтоби ми панімалі друг друга, правда? Вон прогрєссівний Марат Гєльман вчєра об етом напісал... Ви нє чіталі Марата Гєльмана? Фу-у-у-у, провінціалізм какой...".
І це так ... дрібні побутові речі: скукожені мармизи офіціантів, коли до них звертаєшся українською, вперта російська адміністраторів банків, зверхня російська водіїв маршруток, нахабна російська переселенців з Донбасу (не всіх, але більшої частини) у Львові, іронічна російська поціновувачів поезій Ахматової та Бродського, булгаковців та спадкових сатаністів. Віщунок, поп-артистів, дизайнерів одягу та іншої гламурної наволочі, що показово повбиравшися у вишиванки кілька разів на рік демонстративно ліпить вареники чи святить паски у церкві, красиво посмішаючись у камери робочою стороною перекраяного пластичними хірургами обличчя.
Потім ці світлини розходяться мільйонними накладами серед населення, яке бере приклад із своїх "кумирів". Ось вона ознака удаваної українськості - вишиванка двічі на рік, пасочка чи кулічік (какая разніца), борщ, русскій язик, варєнікі, сало ну і Марат Гєльман для особєнно продвінутих. А і забил...журнал "ВІВА" і "95-й квартал". 
Завершую: дорогіє русскоязичниє соотєчєствєннікі, обращаюсь к вам как ваш в прошлом дорогой русскоговорящій соотєчєствєннік. Питання мови як раз ОБ"ЄДНУЄ Україну. Я не зустрічав жодного російськомовного воїна, що побував в зоні АТО чи брав участь в ООС, і був проти закону про мову. (Якщо такі є викладіть, будь ласка, ваші аргументи у коментарях). Бо розділяє нас не українська, а саме російська мова агресії, ненависті, цькування та дискрімінації, яку я чув на свою адресу, чи не все життя, коли починав спілкуватися українською. 
Тому від цього дня я буду об"єднувати Україну, як можу. Не вірю, що українці не здатні написати декілька слів українською, бо вчора, навіть мій друг з Москви (культурна, освічена людина), написав мені українською, привітавши з прийняттям закону "ПРО МОВУ".
Тому УВАГА!!! ПОПЕРЕДЖЕННЯ!!! : ВІД 26-го квітня всі російськомовні дописи на цій сторінці БУДУТЬ ВИДАЛЯТИСЯ, оскільки я персона публічна, і шаную закони України!
Всім ганого дня)))

АНТІН МУХАРСЬКИЙ

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить